Історія ГО розпочалася в 2018 році. Тоді ініціативна група з трьох активісток — Людмили Білокоз (нині вона заступник міського голови), Ірини Рублі (керівниця школи танцю «Натхнення») та Валентини Горбатенко (представниця освітянської еліти) — об’єдналася для втілення в життя свого першого проекту. Ним стало встановлення в місті арт-об’єкта «Я люблю Новоукраїнку». Потім були навчання з написання грантових проектів. Жінки бачили проблеми і намагалися їх розв’язати, втілюючи все нові й нові ідеї.

Неабияким поштовхом стало приєднання учасниць ГО до Академії жіночого лідерства. Саме там завдяки програмі Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE) вони не лише багато чого навчились, а й зрозуміли, що саме від активності жителів залежить успіх всієї громади. Відчувши в собі сили, об’єднані спільною метою зробити світ кращим, стати корисними в громаді, вони почали активно співпрацювати з низкою інших громадських організацій та фондів, долучатись до міжнародних програм. Зокрема, створили відомий сьогодні в області «МАМ-центр».

Представниці ГО стають лідерами нових об’єднань з іншою цільовою аудиторією. Наприклад, при громадській організації почав діяти клуб документального кіно «Docu club NA» (модератор Тетяна Сава). Відгукуючись на проблемні питання сьогодення, він співпрацює з освітянськими закладами та організаціями, проводячи спільні заходи. Наразі клуб — дієвий інструмент з інформування жителів громади про права людини.

Війна внесла корективи, але не зменшила громадську активність. Навпаки! Вже на другий день війни в Новоукраїнці з’явився «Жіночий батальйон». Його неформальна лідерка — Оксана Мошнягул, яка сформувала навколо себе команду однодумців та тих, хто хоче допомогти нашим захисникам здолати ворога. Дехто долучається до роботи в «Жіночому батальйоні», як кажуть, просто з вулиці. Люди йдуть сюди, щоб подолати свої страхи, депресії та невпевненість у завтрашньому дні. Об’єднані спільною справою, вони плетуть маскувальні сітки, килимки, виготовляють домашні смаколики на передову. Світлана Семенова очолила при Мар’янопільському старостаті громади рух «Марфіл» — згуртувала небайдужих у кулінарну роту, забезпечуючи потреби в першочерговому харчуванні переселенців і військових. На передову вони передали разом із маскувальними сітками чимало м’ясних, рибних виробів та випічки.

«Війна триває, кожну мить воїни ЗСУ ризикують своїм життям і потребують нашої підтримки. Підтримки небайдужих людей, гідних своєї України. Незважаючи ні на які обставини, до нашої роботи ми долучаємо всю громаду. Ми бачимо, як розгорається полум’я небайдужості», — розповіла активістка.

Зі збільшенням потоку біженців з окупованих територій робота гуманітарного центру активізувалася — всі активістки ГО по черзі щодня займаються волонтерською діяльністю в гумцентрі, забезпечуючи ВПО найнеобхіднішим та працюючи над тим, щоб вийти на інші міжнародні організації з метою більш істотної допомоги переселенцям.

«Надіславши запит до гуманітарної організації World Central Kitchen, заснованої іспансько-американським шеф-кухарем Хосе Андерсом, на отримання допомоги нашим співгромадянам-переселенцям ми одержали 500 великих продуктових наборів», — повідомила голова ГО Ніна Мазур.

Черговим масштабним проектом стало створення Сімейного хабу, до реалізації якого долучилися активістки-освітянки Тетяна Стратонова, Валентина Горбатенко та Лариса Савенко.

«Спочатку була ідея створити простір для змістовного дозвілля родин із дітьми. Війна ж внесла свої корективи, — розповіла керівниця проекту Валентина Горбатенко. — Завдяки нашому проекту ми плануємо отримати від зарубіжних партнерів — міжнародної організації ACTED — грант на суму понад 500 тисяч гривень на втілення нашої ідеї. Зважаючи на велику кількість переселенців, які зупинились у нашій громаді, ми вирішили розширити можливості та аудиторію учасників — готуємо кілька кімнат для відпочинку та організації дозвілля родин переселенців із можливостями для повноцінного проведення часу з дітьми. Нині ми на шляху до втілення задуму в життя».

Взялися активістки організації і за облаштування будинків для ВПО на умовах безплатного проживання. В такі заселили людей, яким вдалося залишити території бойових дій, поки вони не потрапили під окупацію. Новоукраїнці не лише надали для цього будинки, а й допомогли з меблями та іншим. Дівчата ж фарбували, білили, склили, шукали необхідне кухонне устаткування, техніку, меблі, постільну білизну та штори...

Перелік добрих справ може тривати довго. Але... Чи варто їх перелічувати, якщо вони не скінчаються? Мабуть, ні. Залишається лише казати: «Єднаймося українці, бо ми варті Перемоги, миру і кращого життя! Єднаймося заради добра, світла і свободи...»

Лише цифри...

Із початку повномасштабного вторгнення рф волонтерами «Жіночого батальйону» вже виготовлено та відправлено нашим захисникам понад 1600 килимків-сідушок, 217 пар теплих плетених носків, майже 1000 пошитих та плетених балаклав, більш як 150 маскувальних сіток. Ці цифри зростають щодня.

Олена КОМІСАРЕНКО, Петро МЕЛЬНИК.

Кіровоградська область.

На знімку: Ірина Рубля нині очолює швейний міні-цех із пошиття каверів на шоломи, бафів, балаклав, дощовиків, натільної білизни та інших потрібних на передовій речей, поєднує кілька справ одночасно, щоб разом зі своїми напарницями максимально забезпечити бійців найнеобхіднішим.

Фото Олени КОМІСАРЕНКО.