У базарний день у Сарнах у 30-ті роки ХХ століття (на знімку) жителі міста та навколишніх сіл від самого ранку поспішали на вулицю Широку. Кравці, шевці, продавці різних товарів, торговці фруктами та овочами, м’ясники... Кого тільки тут не зустрінеш!
А базар у Сарнах мав такий вигляд: при вході, з боку вулиці Центральної, стояли лотки з овочами. Їх було небагато, тому що кожен єврей дбав про те, щоб забезпечити себе овочами з власного городу. Більшість цих овочів забирали переважно місцеві чиновники та міщани. Біля лотків сиділи господині, які приносили свої продукти в кошиках. І якщо на лотках товари продавали на вагу, то тут вимірювання проводили склянкою, відром, чашкою чи ящиком. Можна було поласувати смаженим соняшниковим насінням, купити низку сушених грибів, горох тощо.
Трохи далі стояли продавці дешевого краму. Образ такого продавця був тут звичайним, більшість із них походили з Цент-ральної Польщі, його можна було б упізнати за вільним володінням польською мовою, веселим сміхом і дивовижною швидкістю, з якою він рекламував свій різноманітний товар: «Вшистко за єден грош, ніц за дармо». Скрізь лунала українська мова, яка змішувалася з ідишем та івритом.
За всіма цими лотками стояли підводи, навантажені фруктами. З одного боку кудахкали кури та курчата та стояло прив’язане тижневе теля. На другому боці стежки розкинулися нові торговельні ряди з багатьма різними магазинами. Звідси було чути відгомін ударів коси об бруківку дороги — так за звуком покупці оцінювали якість товару. Тут продавали точила, ножі та різне начиння для дому. Біля рядів торгували дерев’яними бочками та глиняними глечиками й горщиками.
Недалеко звідти можна було натрапити на вози, наповнені кукурудзинням та соломою. А на іншому кінці вулиці торгували домашніми тваринами. Свиней, корів та коней прив’язували до коліс возів. На краю вулиці Широкої, поруч із кузнями, кипіла робота, бо це була територія різних майстрів, які рекламували свій товар у роботі.
Коли день починав слабшати, наставала черга магазинів міста, які заповнювалися покупцями. Роздрібні торговці не зважали на звіт поліцейського про неналежно закриті вчасно магазини, тому що той самий поліцейський був занадто зайнятий, піднімаючи чарку в ресторанах Мучніка, Цупріяна та Штейна.
Лише пізно ввечері вулицями міста гуркотіли вже порожні вози. Селяни поверталися до своїх домівок — кожен до своєї, а сарненські євреї милостиво казали: «Благословіть Господа з дня на день».
Вікторія ДАШКО, директор Сарненського історико-етнографічного музею.
Сарни.
Фото з архіву.
