Начальник Волинського гідрометцентру Ярослав Клямар донедавна очолював метеостанцію в Любешові, тож добре знає гідрологічну ситуацію на місцевих річках.

Саме таким побачили ми Волинське Полісся, проїхавши 24 квітня його дорогами понад триста кілометрів. Ситуація, як переконалися, видається більш серйозною, ніж бачиться з кабінетів обласних установ і в їх паперових звітах.

У кожного своя зона відповідальності

Разом із фахівцями Волинського гідрометцентру і нещодавно призначеним начальником цієї поважної установи Ярославом Клямаром вирушаємо до зони, де сьогодні особливо серйозна ситуація із затопленнями і підтопленням сільгоспугідь. Наш шлях проліг територією трьох із чотирьох районів області. Підтоплені поля і городи побачили одразу за селом Тростянець, а це за якихось три десятка кілометрів від Луцька. Щоправда, постраждалих від надлишку ґрунтових вод площ тут відносно небагато. Але що далі ми від’їжджали від обласного центру на північ, то більше їх ставало. Особливо за Колками. Стир тут розлилася, затопивши широку заплаву між цим невеличким містечком і селом Розничі на протилежному березі. Саме в Розничах ми побачили перші затоплені річковою водою городи.

Які можуть бути наслідки затяжних зимово-весняних дощів (снігу цього року було мало), ми побачили, в’їхавши на територію Любешівської громади, яка об’єднала майже всі населені пункти колишнього однойменного району. Поля, городи, придорожні чагарники на великих площах залиті водою. Зупиняємося біля насосної станції, що в селі Седлище. Вона мала б відкачувати воду з меліоративних каналів. Однак на цю мить не працювала, хоча вода з магістрального каналу вже підійшла під її поріг.

Місцевий фермер, який назвався Василем, прізвище не захотів називати, сказав, що насоси на станції вмикають лише вряди-годи. Тим часом лише в нього під водою гектар озимини, ще на дев’яти ґрунт перенасичений вологою, аж хлюпає під ногами. Про посівну зараз годі й думати.

Прибувши в Любешів, одразу поспішаємо до голови селищної ради Олега Куха. Цікавимося ситуацією на місцевих меліоративних системах. Дізнаємося, що на території громади розташовано 14 насосних станцій. Більше, як будь-де в області. Хоча казати, що вони працюють, — велике перебільшення. Насправді вмикаються лише на кілька годин на добу. У водників бракує коштів на оплату електроенергії, невідомо також, скільки насосів взагалі справні і можуть працювати. Цікавимося в Олега Івановича, а чи не могла б громада підставити своє плече водогосподарникам.

— У всіх чітко визначені свої напрями роботи і зона відповідальності, — пояснює селищний голова. — Є зона відповідальності і в місцевого самоврядування. Для того, щоб ми виконували всі свої функції, у нас сформована і відповідна податкова база. З Києва бюджет фінансує державні установи. Але в нас, як починається рік, суд, прокуратура, податкова, казначейство, поліція — всі просять виділити їм гроші через місцеві програми. Водники — те саме. Дайте, бо нам насоси потрібно ремонтувати, дайте, бо потрібно воду відкачувати. Якість незначні кошти ми їм раніше спрямовували. А цього року знову листа пишуть, щоб дати їм 800 тисяч гривень. Мовляв, уже немає грошей, щоб оплатити електроенергію. Ваша насосна станція тут? Так Прип’ять і Стохід течуть не лише через Любешів і воду наші річки приймають з половини області. Це державна справа! Свою роботу ми виконуємо. Цього року отримали від «Говерли» потужний екскаватор. Як вода трохи спаде, всі ці меліоративні мережі, а спершу ті, що в населених пунктах, розпочнемо чистити. Вони за багато років позамулювалися, позаростали. Через якийсь час матимемо від цього ефект.

Спостережник водомірного посту Любязь Юрій Іванісік доповідає інженеру-гідрологу Людмилі Каспрук (на знімку в центрі) та завідувачці сектору гідрологічного прогнозування Мар’яні Ганущак про поточну ситуацію на Прип’яті.

Земля вже не приймає вологи

У селі Любязь, що неподалік кордону з Білоруссю, на водомірному посту на річці Прип’ять зустрічаємо Юрія Іванісіка. Починаючи з 1946 року показники рівнів води знімали його дід, тато, мама. Тепер, пішовши на пенсію з пожежної служби, це робить він. Прип’ять, на березі якої ми розмовляємо, зараз тут ширша, ніж Дніпро в Києві. Однак, як пояснив Юрій Іванович, повінь цього року лише трохи вища за середню. За останні дні рівень в річці понизився на десять сантиметрів.

Далі наш шлях проліг через села Гірки, Мукошин, Ветли, Велику і Малу Глушу, Щитинь, Черче, Острівок, Мельники-Мостище, Мостище, Бузаки, місто Камінь-Кащирський та ще десяток інших малих і більших населених пунктів. Останню зупинку зробили в селі Заріччя Ковельського району на річці Турія. Всюди бачили затоплені і підтоплені поля, городи, ліси, заповнені вщерть водою меліоративні канали. Найбільше вразило, що лише в чотирьох місцях на полях працювали люди і техніка. А це, нагадую, було погожого теплого дня кінця квітня, коли вже квітували вишні і понад тиждень термометри показували 15-20 теплих градусів.

Чому в області склалась така ситуація, прошу прокоментувати одну з учасниць нашої експедиції, завідувачку сектору гідрологічного прогнозування Мар’яну Ганущак.

— Сьогодні рівень води в річках не є якимсь катастрофічним. Він дещо нижчий як був, наприклад, в 2013 році. Зокрема в Любязі в 2013 році максимальний рівень води в Прип’яті був 382 сантиметри, на сьогодні — 344. У Любешові на Стоході в 2013 році рівень був 297 сантиметрів, зараз — 276. У Колках на Стиру в 2013 році був рівень 312, а зараз — 276. Ця повінь трохи вища за середній рівень. Це свідчить, що в основному ті площі, які ми бачили, фактично є підтопленням внаслідок високого рівня ґрунтових вод.

— Як так сталося?

— По-перше, велика кількість опадів випала восени, і вже тоді ґрунт був насичений вологою. Потім у грудні в Любешові і Світязі випало дві з половиною місячні норми опадів. Саме цього місяця і розпочався паводок на Прип’яті, який триває й досі. У січні норми опадів було перекрито відповідно на 133 і 229 відсотків, такими само дощовими видалися лютий, березень і перші дві декади квітня. По-друге, для зими не характерні такі опади, в основному випадає сніг. Коли ж ґрунт мерзлий, він не одразу настільки насичується цією вологою, а сніг тане поступово. Цього року снігу практично не було. В нас дощі випадали восени, взимку, весною. Ґрунт перенасичений і він не може увібрати в себе ту кількість вологи, яка зараз випадає.

Ситуацію можна було б дещо пом’ягшити, якби з меліоративних мереж вчасно відкачувалася зайва вода. Але із 46 наявних в області насосних станцій 25 квітня працювало тільки 10 і то лише по кілька годин на добу.

Підсумувати результати поїздки в поліські райони області прошу начальника Волинського гідрометцентру Ярослава Клямара.

— Метою нашої цієї роботи було визначення зон затоплення, щоб можна було вчасно інформувати населення про їх імовірні площі при піднятті до певного рівня води в річках. Такі маршрутні обстеження територій дають змогу якісніше прогнозувати нашими спеціалістами території, які підлягають затопленню (річковими водами. — М.Я.), і підтопленню (ґрунтовими водами. — М.Я.), краще володіти поточною ситуацією. Отримуючи наші прогнози, громади зможуть краще орієнтуватися в поточній ситуації і більш ефективно планувати подальше проведення сільськогосподарських та інших робіт.

Тож допоможемо людям цього мальовничого краю жити в мирі з водою, вирощувати врожаї і плекати дітей на рідній для них поліській землі.

Затоплені Стиром городи в селі Розничі.

Волинська область.

Фото автора.