Повідомлення про відставку двох із трьох генералів, які обіймали найважливіші посади у Війську Польському (ВП), стало громом серед ясного неба. Адже розбудова армії та її модернізація — один із найважливіших пріоритетів керівної в країні партії «Право і справедливість» (ПіС) та одне з досягнень у сфері безпеки, на яке ця політична сила зробила свою іміджеву ставку в ході передвиборчої кампанії.
Тож заяви про відставку — звільнення за власним бажанням — на початку тижня подали начальник Генерального штабу ВП (на посаді перебував з 2018 року) генерал-лейтенант Раймунд Анджейчак та начальник Оперативного командування видів збройних сил (ОКВЗС) генерал-лейтенант Томаш Пйотровський.
Оцінка по гарячих слідах була не інакша, як «землетрус в польській армії». Опозиційні політики не залишили сухої нитки на керівництві оборонного відомства. Лідер найбільшої опозиційної сили — партії «Громадянська платформа» — Дональд Туск повідомив суспільству, що має інформацію «про відставку ще десяти військових високого рангу з Головного командування Збройних сил (ГКЗС)». У цій структурі слова лідера ГП спростували, поінформувавши офіційно про «звільнення зі служби 11 професійних військових ГКЗС», і додатково видали комюніке, в якому «повторили, що в ГКЗС не подав у відставку жоден офіцер вищого рангу», та підкреслили, що «звільнення зі служби військових ГКЗС, які займалися адміністративними справами, не можна пов’язувати з відставкою начальника Генштабу».
Політичні спекуляції, особливо напередодні недільних виборів, річ зрозуміла. Проте про справжні причини відставки не може сказати ніхто, адже це — армія. Самі генерали поки що мовчать. А коментатори головною причиною називають історію, що почалася в травні, коли міністр оборони публічно звинуватив начальника ОКВЗС у «недбальстві», пов’язаному з російською ракетою, яка порушила повітряний простір Польщі в грудні 2022 року. Правдоподібно, що керівник відомства Маріуш Блащак ще тоді хотів відставки генерала з посади, але проти був Верховний головнокомандувач, тобто Президент країни Анджей Дуда. Додатково в спорі з цивільним очільником Міноборони керівник ОКВЗС мав повну підтримку начальника Генштабу. За повідомленням джерел газети «Жечпосполіта», роль Оперативного командування було маргіналізовано, тобто міністр оборони «оминав цю структуру функціонування Збройних сил і спрямовував завдання безпосередньо до Головного командування видів Збройних сил».
Частина експертів однак переконує, що відставка не була несподіваною, бо криза у відносинах між офіцерами та цивільним керівництвом Збройних сил наростає вже тривалий час. Вони відставку генералів оцінюють як «результат тиску з боку їхніх підлеглих, котрі бачать, що їхні начальники були змушені приймати рішення, які не відповідають гідності Збройних сил». На переконання цих експертів, генерали вибрали для відставки момент, коли вона «найболючіше вдарить по чинній владі», бо коли б зробили це місяць чи два тому, то «про це вже ніхто б не пам’ятав».
Тож політичне керівництво країни момент відставки генералів саме так і сприйняло — як політичний демарш. Саме тому їх заміна була проведена блискавично. Як повідомили в Бюро національної безпеки, «президент повинен мати довіру до найважливіших командувачів, а після цих рапортів про відставку він її втратив». Новим начальником Генштабу став генерал-лейтенант Вєслав Кукула, а начальником ОКВЗС — генерал-майор Мацєй Кліш.
Експертне середовище обговорює тепер питання ймовірності чергових відставок у війську. Колишній очільник Генштабу ВП (у 2010—2013 рр.) генерал Мєчислав Цєнюх вважає, що «все залежатиме від політичних реакцій», від того, «як ця криза буде вирішена, як вона буде продовжена політиками». На його переконання, якщо політики якось розумно владнають цю кризу, то відставок більше не буде. Зрозуміло, що визначальний вплив на подальшу ситуацію матимуть також результати недільних парламентських виборів.
