Війна прискорила процес дерусифікації

— Тарасе Дмитровичу, другий рік поспіль зустрічаємо День української писемності та мови, на жаль, за умов війни. Суспільство, здається, виробило новий погляд на використання рідної мови, її повсюдне застосування — у всіх без винятку сферах життєдіяльності. Чому, на вашу думку, саме зараз стався такий тектонічний злам?

— Повномасштабне вторгнення кардинально змінило мовну ситуацію в Україні, стало каталізатором ціннісної трансформації українців, адже відбулося переосмислення свого культурного коріння і національної ідентичності.

Прийшло розуміння, що рідна мова виконує не лише комунікативну функцію, а й націєтворчу. І сьогодні підтримка української як єдиної державної в усіх сферах суспільного життя безпрецедентна за всі роки незалежності.

Саме мовний кордон чітко вказав на ворога і нагадав: українська, як один з найголовніших маркерів нашої ідентичності, — основа національної безпеки та української державності. З початком повномасштабного вторгнення весь світ побачив, що мовне питання у цій війні довгий час недооцінювалось. Українська — одна з головних цілей путіна.

Після 24 лютого 2022-го рідна мова стала нашою справжньою лінією оборони і спротиву. Українці масово почали відмовлятися від мови агресора, деокуповуючи свій мовний простір. Війна прискорила процес дерусифікації та унеможливила подальше просування будь-яких проросійських наративів. Українська, відвойовуючи свої позиції, впевнено пішла у свій вирішальний контрнаступ: нині весь цивілізований світ розуміє, що фронт боротьби за Україну — це і фронт утвердження державної мови.

— 25 жовтня ви провели круглий стіл, на який запросили багатьох державних очільників. Які основні меседжі цього важливого заходу?

— Наш круглий стіл «Функціонування української мови як державної: проблеми імплементації та удосконалення законодавства» присвячений Дню української писемності та мови, який Україна вперше відзначає 27 жовтня.

Ми говорили про мовний закон, один з найголовніших законодавчих актів країни, який був ухвалений в 2019 році і вдало реалізував уже сім хвиль імплементацій. Про те, що в умовах воєнного стану цей документ є ключовим, а рівень його виконання має бути максимально високим.

Але, незважаючи на те, що всі чинні норми щодо порядку застосування державної мови зараз працюють на всіх теренах України за винятком окупованих територій, — практика застосування окремих норм мовного закону виявила низку проблем. Вони стосуються сфери телебачення, Інтернету, освіти тощо. Крім того, є питання щодо забезпечення перекладу та опублікування державною мовою міжнародних договорів України, а також опрацювання і утвердження стандартів української мови, розробки та затвердження правничої й медичної термінології.

Говорили і про необхідні кроки на шляху імплементації та вдосконалення мовного закону. Зокрема, про невідкладність затвердження Державної програми розвитку й забезпечення функціонування української мови як державної, яка має передбачати державні та комунальні безоплатні курси з вивчення української мови; підготовку української мови та мовних інституцій до вступу України до ЄС.

Головна мета диктанту — єднання

— Радіодиктант національної єдності уже став традиційним. Як зросло його суспільне значення за останні два роки?

— Головна мета диктанту — єднання, єднання всіх українців і в Україні, й поза її межами. Від початку повномасштабного вторгнення мільйони наших співвітчизників змушені були виїхати за кордон. Долучившись із Польщі, Німеччини, Великої Британії, Бельгії, Франції, Америки, Бразилії до написання радіодиктанту національної єдності, всі вони стануть частиною великого загальнонаціонального дійства. І цей зв’язок з Україною є дуже важливим.

Диктант також відіграє важливу роль у залученні школярів і студентів до величного світу української мови. Пiсля написання ви можете самостійно перевірити помилки чи надіслати листа для перевірки на адресу Українського радіо. Але всі розуміємо, що це не головне. Головне — участь. Радіодиктант писатиметься за шкільними партами, в чиновницьких кабінетах, у лікарнях, у посольствах України по всьому світу, в окопах у зоні ведення бойових дій... Очевидно, що серед написантів буде і багато іноземців, які, виявляючи солідарність з українським народом, почали вивчати мову Героїв. Готовність долучитися до спільного — це повага до нашої мови й культури. Наша сила в єдності, продемонструймо це і 27 жовтня об 11:00, під час написання радіодиктанту.

Вірю, що цьогорічний мовний марафон єдності стане наймасовішим.

— Ви повернулися з міжнародного форуму, який відбувався у Словенії... Будь ласка, трохи розкажіть про цей захід і загалом діяльність Уповноваженого у аспекті міжнародної співпраці...

— 11—13 жовтня я брав участь у роботі 20-ї Генеральної асамблеї Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL), що відбулася в Любляні.

Минулого року, за моєї ініціативи, на позачерговому засіданні Генеральної асамблеї EFNIL, яка об’єднує національні мовні інституції країн — членів ЄС, одноголосно ухвалено рішення про надання Україні статусу асоційованого члена. Членство України в EFNIL — один із чинників незворотності руху нашої держави до стандартів європейської спільноти, можливість для популяризації та вивчення української як майбутньої мови Європейського Союзу, для обміну досвідом та кращими мовними практиками. Для нас дуже важливо бути в європейській сім’ї, де визнають цінність національних мов.

Уже другий рік поспіль інформую європейських партнерів про злочини, які вчиняє росія щодо громадян України від початку повномасштабного вторгнення в контексті дискримінаційних дій окупантів проти українців за мовною ознакою. Впродовж 2022—2023 років ми підготували 14 англомовних дайджестів «Стоп лінгвоцид», у яких висвітлюємо факти лінгвоциду української мови на тимчасово окупованих територіях. Ми доносили важливість тиску і санкцій на країну-терориста.

Працюючи в напрямку посилення взаємодії з закордонними українцями, перебуваю на постійному зв’язку зі Світовим Конгресом Українців. Українські школи за кордоном потребують підтримки, зокрема щодо вивчення української мови.

Уже зараз маємо напрацьовувати стратегію реінтеграції закордонних українців, а також дати можливість проходити сертифікацію на рівень володіння державною мовою для викладачів українських освітніх закладів за рубежем.

— Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України одноголосно підтримав розроблений Мінкультом проект Державної цільової національно-культурної програми забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на період до 2030 року. Що це означатиме на практиці?

—До слова, ця програма мала з’явитися ще 2020 року, як це передбачено законом про державну мову. Проте в попередні роки з боку профільного МКІП (Міністерство культури та інформполітики) в питаннях формування та реалізації державної мовної політики, імплементації мовного закону бракувало лідерства. Сподіваюся, що зараз усе зміниться і, як і погоджено попередньо, 27 жовтня у День української писемності та мови МКІП представить програму.

Питання затвердження Державної цільової програми, яка підкріплена дієвим фінансовим ресурсом, є одним із ключових пріоритетів. Адже це питання державного розвитку і державних перспектив, це про нашу обороноздатність, про нашу боротьбу з наслідками зросійщення. Українська повинна не тільки бути захищеною, а й мати відповідні умови для свого розвитку й забезпечення функціонування в усіх сферах суспільного життя, визначених законом. Державна мовна програма зміцнить статус української, а також дасть можливість створити дієві механізми її захисту й розвитку. Вона передбачатиме створення розгалуженої мережі доступних безплатних державних та комунальних курсів із вивчення української мови, підтримку в опануванні української мови за кордоном, виготовлення якісного україномовного контенту.

У межах державної програми також буде реалізовано низку спецпроектів, серед яких подолання наслідків лінгвоциду української мови та заходи з відновлення функціонування державної мови на деокупованих територіях.

Перші ознаки лінгвоциду з’явилися 2014-го...

— Ця війна принесла у життя українців і такий страшний негатив, як лінгвоцид. Що можна йому протиставити?

— Лінгвоцид — один із найбільших ризиків у гуманітарній сфері, пов’язаних із російською агресією, яка триває вже десятий рік. Перші ознаки лінгвоциду з’явились 2014-го, з незаконною окупацією Криму, а також частин Донецької та Луганської областей. Ще в 2021 році ми оприлюднили огляд щодо обмеження функціонування державної мови на тимчасово окупованих територіях України та говорили про катастрофічні наслідки русифікації.

Після початку повномасштабного вторгнення кремлівська людиноненависницька ідеологія «руzzкого міра», використовуючи пропагандистську тезу про так званий захист російськомовних, з новою силою розпочала наступ на українську мову. З прямої вказівки путіна на тимчасово окупованих територіях відбувається цілеспрямоване нищення та витіснення української мови як визначальної ознаки української нації. Лінгвоцид охопив усі сфери суспільного життя, але найбільше постраждала освітня сфера.

Починаючи з 24 лютого 2022 року ми фіксуємо всі факти лінгвоциду на тимчасово окупованих територіях і тісно комунікуємо з правоохоронними органами та правозахисними організаціями по кожному з таких епізодів.

Що ми можемо цьому протиставити? По-перше, злочин має бути належним чином задокументований. Аби у майбутньому і окупант, і колаборант, причетний до звуження сфери функціонування української мови, понесли покарання. Ідеться й про тих, хто віддавав злочинні накази, а також про тих, хто їх безпосередньо виконував.

По-друге, аби притягнути винних у злочині лінгвоциду до міжнародної відповідальності, маємо для початку впровадити зміни до чинного українського законодавства — внести до Кримінального кодексу України положення про відповідальність за злочини лінгвоциду.

По-третє, вже зараз ми маємо працювати над заходами з відновлення функціонування державної мови на деокупованих територіях. Так, на всіх деокупованих територіях України повинні діяти програми розвитку української мови. В цьому аспекті хотів би акцентувати увагу на прикладі Херсонщини, де 24 громади розробили та затвердили місцеві мовні програми. Цікаво, що в цьому списку є громади, які досі перебувають під окупацією. Ухвалення мовних програм на цих територіях — це робота на випередження. Влада визначила пріоритетні завдання і вже готується забезпечити мовні потреби наших громадян: організувати безоплатні мовні курси, поповнити бібліотечні фонди, розпочати процес дерусифікації громадського простору, підготувати освітянський десант для роботи на цих територіях.

— Вивіски недержавною мовою: це просто недалекоглядність, дивна мода чи щось інше?

— Можна сказати, що все разом. Це і про недалекоглядність, і про загравання окремих представників бізнесу на «мовній темі». Застосування недержавної мови у вивісках — це ознака відсутності державних поглядів та елементарної культури.

З метою створення умов для належного захисту прав громадян на отримання інформації державною я неодноразово звертався до міських голів низки населених пунктів, в яких були зафіксовані порушення мовного законодавства при розміщенні зовнішньої реклами та вивісок, з вимогою їх усунення. За моїми зверненнями в Харкові, Миколаєві, Одесі, Ужгороді, Чернігові триває робота з демонтажу вивісок і зовнішньої реклами, виконаних лише недержавною мовою.

— Регіональна мовна політика на тлі підготовки нашої держави до вступу до ЄС. Які тут відбуваються процеси?

— На шляху до євроінтеграції ми продовжуємо удосконалювати українське законодавство щодо сприяння розвиткові мовної самобутності всіх корінних народів і представників національних меншин України. Так, із липня 2021-го в нас діє Закон «Про корінні народи України», а з липня 2023-го набрав чинності Закон «Про національні меншини (спільноти) України». Ці документи спрямовані на реалізацію прав та свобод осіб, які належать до корінних народів та національних меншин, надають надійні гарантії розвитку інших мов, застосовуючи принципи і стандарти Європейського Союзу.

Під час підготовки до ухвалення закону про нацменшини були враховані мої пропозиції, завдяки чому вдалося ухвалити такий документ, що створює нові можливості для застосування мов національних меншин, але при цьому не звужує сферу функціонування державної. Впевнений: українці, глибоко усвідомивши значення рідної мови, у своїй державі не допустять жодних утисків інших мов.

— На завершення: що Уповноважений вважає Перемогою у інституції, яку очолює?

— За 2021 рік секретаріатом Уповноваженого зареєстровано і опрацьовано 3574 звернень щодо порушення мовного закону, в 2022-му — 2846. За 9 місяців 2023-го на нашу адресу вже надійшло 3015 звернень. Очевидно, що до кінця року будемо мати приблизно 4000. Проте ця цифра не свідчить про негативну тенденцію. Кількість звернень — це не тільки про порушення, а й про сумлінність громадян у обстоюванні своїх мовних прав, про усвідомлення ролі української мови у боротьбі з агресором. Сподіваюсь, що ті мовні зміни, які зараз відбуваються в країні, остаточно знімуть із порядку денного мовне питання — назавжди зникне наратив про «какаяразніца».

І судитися з Уповноваженим щодо оскарження рішення про накладання штрафу за порушення мовного закону, що відбувається і зараз, в умовах воєнного стану, буде поза нормою моралі.

Мовний фронт — не поле для баталій, а нові можливості для національного єднання й утвердження наших цінностей. Саме тому особисту Перемогу вбачаю у єднанні якомога більшої кількості українців навколо державної мови.

Говорімо українською, посилюймо нашу обороноздатність та наближаймо Перемогу!

Розмовляв Василь НИТКА.

Фото надано автором.