Але для людини військової будь-яка війна складається з етапів і окремих частин — військових операцій. Наприклад, стратегічна військова операція — це операція, виконання якої має істотний вплив на перебіг усієї війни.

Виконання стратегічних завдань впливає на загальну стратегічну обстановку, яка стосується всіх Збройних Сил України, всієї території України або більшої її частини.

Стратегічне завдання має значення для подальшої збройної боротьби в цілому або збереження української території загалом. Виконання стратегічного завдання має істотний вплив на перебіг усієї війни.

Під час опору російському вторгненню Командуванням Об’єднаних Сил ЗС України було розроблено і втілено в життя п’ять стратегічних операцій.

Оперативне розгортання Сил оборони

Найпершою стратегічною задачею, яка була реалізована ще до початку повномасштабного вторгнення, стало оперативне розгортання Сил оборони ще до 24 лютого. Тоді в нашому підпорядкуванні було п’ять сухопутних угруповань, одне угруповання Повітряних сил, а також угруповання різнорідних сил на морі. Але всі вони перебували у штатах (тобто були укомплектовані) відповідно до вимог мирного часу.

Для реагування на загрозу вторгнення противника, про яку вже говорили відкрито, я ще 23 лютого віддав письмове розпорядження всім командирам угруповань провести оперативне розгортання та вивести частини і підрозділи у райони бойового призначення. Після цього у визначених районах було проведено розгортання загальновійськових бригад, згодом — систем розвідувального, оперативного, логістичного, медичного забезпечення.

Надалі це стало підґрунтям для дій Сил оборони України з відбиття збройної агресії рф.

Якби ми це не виконали, війну ми б зустріли в казармах і на полігонах.

А вже з 24 лютого, коли розпочалася мобілізація до складу Сил оборони, війська стали посилюватись — у кожній області була створена щонайменше одна бригада територіальної оборони, також було розгорнуто корпус резерву. Це дало можливість зупинити противника, а надалі — завдати ураження, яке знизило його наступальний потенціал.

Визначення дати та часу нападу

Ми зуміли передбачити дату і час вторгнення агресора, що дало змогу підготуватись до нападу противника. Хоча розвідувальні органи України в жодному із офіційних документів чіткої інформації щодо конкретної дати та часу початку агресії не надавали, ще 21 лютого мною прийнято рішення стосовно постановки всім командувачам та командирам завдання розгорнути війська для відбиття збройної агресії. А 23 лютого я продублював свій наказ письмово.

Начальник моєї розвідки підтвердив ймовірність загострення, а мої внутрішні відчуття підказали мені, що вторгнення може відбутися саме 24 числа. Тому я одразу викликав усіх сімох командувачів угруповань та наказав їм до 4-ї години ранку 24 лютого привести війська у готовність до відбиття агресії.

О 2-й ночі, за кілька годин до початку повномасштабної війни, я прибув до центру управління, де вже зібрались начальники всіх центрів та відділів, і наказав їм усім зайняти свої робочі місця та бути готовими до бойового управління. А за кілька годин стало зрозуміло, що це передбачення було точним.

Чорне море залишилось українським

Третя стратегічна задача, яку вирішило наше Командування, — це зрив планів противника отримати повний контроль над українським узбережжям Чорного моря. На початку березня 2022 року начальник розвідки доповів про те, що аналіз розвідданих свідчить, що буквально наступного дня ворог може розпочати наступ через Вознесенськ уздовж адміністративної межі Миколаївської та Одеської областей і аж до кордону з Молдовою.

Порадившись з начальником розвідки, наказав командувачу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ генерал-майору Андрію Ковальчуку перекинути частину військ у район Вознесенська, а начальнику групи вогневого ураження полковнику Віталію Пахомову — перемістити всі засоби вогневого ураження (артилерію, авіацію) так, аби завдати ворогу максимального ураження.

Прогноз справдився — вранці наступного дня ворог почав сунути до Вознесенська. Але там його зустрів підрозділ десантників 80-ї окремої десантно-штурмової бригади і понад добу нищив бронетехніку та особовий склад окупантів. Решту ворожих підрозділів, які намагалися наступати, почали «кришити» артилерія та авіація, зосереджені Силами оборони на цьому напрямку.

Перший же танк противника, який рухався через міст у районі Вознесенська, був підірваний разом із мостом, і частину сил ворога було фактично «закорковано». Окупанти силами до десяти батальйонно-тактичних груп постійно намагалися знайти шлях в обхід Вознесенська.

У разі, якби противнику вдалося пройти через Вознесенськ далі вздовж адміністративних меж двох областей аж до кордону з Молдовою, то росія отримали б можливість висадити морський десант на території Миколаївської та Одеської областей. А це дало б противнику змогу окупувати не тільки розташовані на узбережжі міста Миколаїв та Одесу, а й загалом області.

У такому разі Україна була б позбавлена виходу до Чорного моря, порти в Одесі, Чорноморську, Южному, Рені просто б не працювали. Наша економіка такого б не витримала.

Але всі ворожі батальйонно-тактичні групи, які перебували в районі Вознесенська, Нової Одеси та Баштанки, потрапили під щільне вогневе ураження українських захисників. Авіація виконувала на один літак по 5—6 вильотів, артилерія не шкодувала боєприпасів. У підсумку ворог за шість діб зазнав настільки великих втрат, що був змушений відмовитись від наступу.

Зберегли найбоєздатнішу частину війська

У квітні-травні 2022 року значна кількість українського війська перебувала на території Луганської і Донецької областей, де точились запеклі бої. Це була найбоєздатніша частина української армії, яка мала чималий бойовий досвід, здобутий і під час АТО/ООС, і під час повномасштабного вторгнення.

Тому противник мав на меті прорвати нашу оборону на Запорізькому напрямку на ділянці Велика Новосілка — Зелене Поле, а на Ізюмському напрямку — просунутись на ділянках Барвінкове — Довгеньке, аби надалі дістатися у напрямку Добропілля аж до Покровська. Так окупанти намагалися оточити угруповання Збройних Сил України, яке перебувало на території Луганської та Донецької областей. А це — понад 15 бригад.

Ворог почав реалізацію свого замислу на початку квітня, коли силами 42-ї мотострілецької дивізії 58-ї армії розпочав наступ на Запорізькому напрямку та намагався прорвати нашу оборону в смузі відповідальності 110-ї окремої бригади територіальної оборони. Противник спочатку мав успіх, і наші сили відступили. Тоді я особисто прибув на командний пункт 110-ї ОБ ТрО.

Я керував безпосередньо на пункті управління діями 55-ї та 44-ї окремих артилерійських бригад. У повітря була піднята вся наявна у тому районі безпілотна авіація. Протягом шести годин ми завдавали вогневого ураження по колонах ворога. І того дня противник не зумів просунутися, зазнав втрат і відкотився назад. Разом із генерал-лейтенантом Володимиром Кравченком ми повернули бійців 110-ї ОБ ТрО на визначені місця, перекинули на цю ділянку додаткові сили з бронетехнікою і всю ніч давали настанови нашим воїнам. Загалом тоді пропрацювали в інтенсивному режимі понад три доби без сну та перепочинку.

І хоча наступного дня ворог намагався повторити штурмові дії, а інтенсивні бої тривали ще майже тиждень, завдяки зміцненню оборони, вмілій розстановці сил і засобів, проведенню додаткового мінування ворогові було завдано значної шкоди і його було зупинено.

Якби ворогу вдалось оточити наше найбоєздатніше угрупування на території Донецької і Луганської областей, розгромити найбільшу частину Збройних Сил України, збройна боротьба б потім втратила сенс. Це б означало, що Україна повністю б пала.

Закладення підгрунтя для визволення Харківщини

На початку квітня 2022 року ворог намагався просунутися з Ізюмського напрямку на Довгеньке, Барвінкове та Добропілля. Він зумів побудувати на правому фланзі оперативного угруповання «Харків» паромну переправу, через яку навіть під щільним вогнем українського війська зміг перетягнути декілька батальонно-тактичних груп у район Кам’янки — Старої Кам’янки. Відтоді розпочалася битва за недопущення проходу ворожих сил на Ізюмському напрямку.

Противник кожного дня атакував позиції підрозділів наших Сил оборони. Було здійснено маневр 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», за допомогою бригад територіальної оборони, а також додаткових сил і засобів вогневого ураження було побудовано другий ешелон оборони. Битва тривала понад півтора місяця — кожен ранок розпочинався із атаки: спершу наступали батальйонами, потім — ротами, далі взводами, і завершувала піхота. Ця боротьба велася постійно.

Потім противник вирішив змінити напрямок і розпочав рух на Комишуваху та Велику Комишуваху. Ми здійснювали маневр військами. Велася звичайна бойова робота, яка дала результат: протягом півтора місяця противник, зазнавши значних втрат, відмовився від подальшого руху по Ізюмському напрямку.

Також ворог вирішив просунутись через Сіверський Донець на ділянці Дронівка — Серебрянка — Білогорівка. Я перебував на пункті управління у Бахмуті разом з угрупованням, яке виконувало завдання на цьому напрямку, понад місяць.

Пам’ятаю, як ворог намагався прорватись через Сіверський Донець. Напередодні я пішов спати десь о 3-й годині ночі, а вже о 5-й ранку прокинувся і прибув на пункт управління. Там мені доповіли, що ворог навів перший понтонний міст. Необхідно було шукати якесь креативне рішення. І я оголосив змагання: той, хто першим зруйнує цей міст, отримає грошову премію та буде представлений до державної нагороди. І вже за годину мені доповіли, що завдання виконане.

Проте ворог не відмовився від своїх планів і продовжив спроби навести мости. Тому командиру 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича полковнику Сергію Марценюку було поставлено завдання: намагання навести переправу своєчасно виявляти і перешкоджати цьому, а в разі наведення таких мостів — знищувати їх. Бойова робота тривала протягом дев’яти діб, з 4 по 13 травня 2022 року. Українське військо зірвало дві спроби побудувати переправу, а чотири вже наведені понтонні мости знищило. Врешті-решт противник відмовився від форсування річки і затопив у водах Сіверського Донця свої танки, аби вони не дісталися нам.

Визнання міжнародних експертів

Стратегічні військові операції, що були (і ще будуть) розроблені та реалізовані українськими генералами, стануть предметом для детального дослідження військовими аналітиками та викладачами військових академій. Але вже нині успіхи українських командувачів отримують визнання міжнародних військових експертів.

Зокрема, колишній командувач сухопутних військ Польщі генерал Вальдемар Скшипчак, говорячи про дуже вдалу операцію з визволення значної території Харківської області, пояснив, що цей успіх став можливий завдяки оборонній операції на Донбасі, яка знекровила російську армію.

«Першою найбільшою битвою, вашим найбільшим успіхом є ваша оборона на Донбасі. Той командир, який чотири місяці вів успішну оборону, є вашим героєм. Усі інші операції є наслідками того, що ви виснажили російську армію на Донбасі, і вона вже не має сил захищатись чи битись», — сказав він.

За словами Вальдемара Скшипчака, завдяки поразці росіян у битві на Донбасі, а також тому, що їх вдалось переконати, що основний удар буде завдано на Херсонському напрямку, в обороні ворога саме на Харківському напрямку утворилось слабке місце. Через нього українська армія і завдала нищівного удару по окупантах, визволивши майже всю Харківську область.

Підготував Євгеній СИЛКІН.