Цей репресивний орган контррозвідки існував в срср з 1943-го по 1945 рік під час Другої світової війни і відзначався особливою жорстокістю та позасудовими стратами. Абревіатура розшифровується «смерть шпигунам».

«Ми говорили про «смерш», сьогодні створили управління, яке в такий спосіб працює на нових територіях», — дослівно цитують його слова під час телевізійного шоу телеграм-канали.

Він також висловився про можливе розширення діяльності цього репресивного органу й на інших територіях, зокрема на далекому сході, де базуються російські ядерні човни, яким може загрожувати небезпека.

Це той самий «м’ясник», котрий запропонував знищити 20% населення рф, яке не довіряє путінському фашистському режиму. В екстремістській заяві члена комітету оборони держдуми, спрямованій на розпалювання ненависті за мотивами політичної ворожнечі, до підриву низки положень конституції рф ні міністерство внутрішніх справ, ні генеральна прокуратура, ні комісія з депутатської етики не знайшли жодних порушень.

На заяви одіозного депутата, більше відомого, як генерал без мізків, можна було б не звертати уваги, якби за розправи з противниками режиму «за законами воєнного часу» не висловились й інші представники влади, зокрема заступник голови ради безпеки рф дмитро медведєв.

Розправи без суду і слідства уже стали невід’ємними атрибутом путінського режиму. Свого часу знімки повішених жителів Луганської області з табличками «він передавав відомості ворогові» облетіли проросійські телеграм-канали. Деякі з них у назві мають слово «смерш» і спеціалізуються на доносах і провокаціях.

«смерш» 1943-1946 років підпорядковувався безпосередньо йосипу сталіну як наркому оборони. Затриманих допитували і розстрілювали за «законами воєнного часу». Розправи над населенням ніде не протоколювали і не враховувалися. Навіть представників вищого командування могли роками утримувати у в’язницях. Керував головним управлінням контррозвідки «смерш» комісар держбезпеки 2-го рангу віктор абакумов.

Куратором відродженого «смершу» може бути лише російський диктатор володимир путін, невдала копія сталіна. Втім, репресії і без «смершу» накрили росію пеленою страху і ненависті.

Хорошою ілюстрацією до того, в яких умовах живуть росіяни, служить історія 22-річного студента Ібрагіма Оруджева. За знімок розпорядку роботи військкомату в москві його звинуватили в тероризмі й намагаються запроторити до тюрми на 15 років.

Молодий чоловік навчався у Бєлгороді на четвертому курсі факультету міжнародних відносин. Взяв академічну відпустку і приїхав до москви, щоб допомогти батькам. Влаштувався на роботу і хотів стати на облік, як передбачено законом. Біля військкомату його затримали працівники росгвардії і за «дрібне хуліганство» відправили під арешт на 10 діб. А потім «пришили» тероризм.

«Причини запізнілої імперської ностальгії росії зрозумілі: розширення тут завжди було способом втечі від внутрішніх проблем. Ми не можемо бути самі, бо нам немає чого з собою зробити. Завжди хочеться винищувати або зовнішніх, або внутрішніх ворогів, а з творенням серйозні проблеми. росії необхідно з’ясовувати відносини із зовнішнім світом, інакше доведеться замислюватися про себе, а до цього ми не готові, в нас на цьому місці стоїть блок», — пояснює ностальгію режиму за сталінізмом російський письменник Дмитро Биков.