До Дня Незалежності України Освітній центр Верховної Ради України презентував спеціальну збірку історій від юних українців у межах Всеукраїнської акції єдності «Разом до Перемоги». Аби про маленьких лицарів нації дізналося якомога більше людей, «Голос України» разом з Освітнім центром Верховної Ради України започаткував на сторінках газети рубрику «Незламні діти».
У дописах збережено стиль і правопис оригіналу. А також представлено малюнки, створені в межах всеукраїнського флешмобу «Діти України за мир».

Селіванова Ілона — 11 років.
Дніпропетровська область, 
Синельниківський район,
смт Чаплине.

«Малюю маленького янгола-заступника! Тато, дуже хочу, щоб цей малюнок і образ охоронця став дороговказом для тебе у важкі часи для нашої неньки, для нашої стомленої України. Нехай щит, що тримає янгол у лівій руці, захищає тебе від куль, а права рука, що піднята вгору, вказує лише безпечний шлях. Тато! Я хвилююсь за тебе... Ми з мамою дуже любимо тебе і чекаємо на тебе! Бережи себе... Я впевнена, ми переможемо! Я впевнена, ти впораєшся!» — ось такі слова підбадьорюють захисника, підтримують його надію, допомагають, а малюнок стає талісманом і оберегом у тяжкі моменти війни. Що ж насправді нас наближає до того дня, який так очікують усі, до дня Великої Перемоги? Що кожен може зробити або не зробити? Перемога! Скільки в цьому слові очікувань, радості, скільки горя? Кожного дня ми живемо і навіть не замислюємося над тим, що може хтось більше робити для нашого з Вами майбутнього, а що робимо ми?

Навіть маленькі звичайні речі можуть наблизити до цього дня: гарне навчання, бо навіть воно допоможе відбудувати країну після війни; волонтерство, яке зараз забезпечує нашу армію всім необхідним. Волонтери — це ті люди, які докладають максимум зусиль для нашої Перемоги, вони цілодобово допомагають біженцям і звичайно ЗСУ, які заради нашого майбутнього віддають найдорожче — життя. Кожен із нас може стати волонтером, бо не так тяжко скинути десять гривень або зробити репост збору коштів у соціальній мережі, що допоможе назбирати необхідну суму і як правило купівлю вкрай потрібних речей та обладнання для наших військових. Ми в школі проводили різні акції, у яких я активно брала участь, а саме: «Смаколики захисникам», «Окопна свічка», «Тепло сердець і наших рук для тебе, солдате», «Наші маленькі янголи-охоронці для великих воїнів», «Малюємо серцем для Вас, захисники».

Як же добре жити під вільним блакитним небом! Дихати чистим та свіжим повітрям! Так, дійсно класно. Ми ні в якому разі не маємо права з вами забувати про ціну цієї свободи. Велика шана та уклін усім, хто виборює свободу та незалежність для нашої не окраїни, а України!

Мені не подобається те, що ми забуваємо, що на дворі війна, що проходимо осторонь чужого горя. Ми його не помічаємо, бо здається, що там далеко, що до нас воно не дійде. Але ми помиляємось, бо горе, що спіткало нас, воно спільне. І зараз, як ніколи раніше, ми повинні розділяти його разом з усіма. А то складається враження, що пів світу плаче, а пів світу скаче. Люди, українці, нам необхідно бути людьми!

Степан Бандера говорив: «І настане час, коли один скаже: «Слава Україні»! І мільйони будуть відповідати: «Героям Слава!». Ці слова чути з вуст народів всього світу. Я горда, що я — українка, що маю таких героїв, що протистоять другій армії світу. Але скільки втрачених долею, зруйнованих та розбитих сердець... Життя і матеріальне забезпечення — співіснуючі речі. Хіба найбільше багатство може зрівнятись із найдорожчим — життям.

Таку ціну платить Україна! Вона висока! Шануємо захисників, допомагаємо вистояти та піднятися з колін Україні! Ми — нація нескорених, ми — Феномен незламності! Пишаюсь тим, що маю ім’я — Українець!»