Поки центральний автовокзал в Одесі порожній, поруч працюють нелегали.
Користуючись безвихідною для людей ситуацією, коли з Миколаєва масово виїжджали містяни, нелегали, нехтуючи законодавством, «налагоджували» власний бізнес.
Улюбленим маршрутом
За два роки ситуація практично не змінилася. Маршрут «Миколаїв—Одеса» та у зворотному напрямку є улюбленим серед нелегалів. Ці перевізники не мають дозвільних документів та договорів на транспортне обслуговування з Міністерством інфраструктури та обласними державними (військовими) адміністраціями; порушують податкове законодавство та Закон «Про автомобільний транспорт»; не проходять обов’язкові щоденні перевірки на стан здоров’я водіїв та стан транспортного засобу; працюють поза межами автовокзалів та автостанцій і повз каси.
Своє бачення проблеми ви-словив голова Асоціації автомобільних перевізників Миколаївської області, заслужений працівник транспорту України Валерій Буркун, який понад 30 років трудиться у транспортній сфері.
«Багато хто з нелегалів придбав транспортні засоби, які не відповідають технічним умовам для перевезення пасажирів, особливо на міжміських та міжобласних маршрутах. В основному задіяні транспортні засоби пасажиромісткістю 8—12 місць, які не мають сертифіката і не допущені Міністерством інфраструктури для виконання регулярних автобусних перевезень. На сьогоднішній день виявити за зовнішніми ознаками, легальний це перевізник чи не легальний, практично неможливо», — вважає фахівець
Сьогодні з Миколаєва на Одесу йде 24 офіційні маршрути, а насправді їх відправляється 109. Тобто на кожен офіційний автобус — три нелегальні. Вони граються з цінами і тарифами. Бо якщо нічого не сплачувати, то можна демпінгувати з цінами на квитки. Адже в кожному офіційному квитку закладено 20 відсотків ПДВ. Не сплатив — зекономив. Утім, така економія невідомо чим може обернутися для пасажирів.
Повз каси та автостанції
Ще один важливий момент: усі офіційні перевізники страхують пасажирів. 1,5—2 відсотки залежно від виду перевезення йде на страхування. У кожному квитку є страховий збір. А нелегали нікого не страхують. Якщо трапляється нещасний випадок на дорозі, то люди залишаються один на один із проблемою.
Питання діяльності автовокзалів та автостанцій чітко регламентується Законом «Про автомобільний транспорт». У ньому сказано, що автобуси вирушають від автовокзалів, автостанцій, а за їх відсутності — з місць, облаштованих для відправлення автобусів. Автовокзал, автостанція — це комплекс споруд, приміщень, які облаштовані для прийому пасажирів, організації прийому транспорту та відправлення транспорту та пасажирів. Там мають бути зала для очікування транспорту, кімната матері і дитини, вбиральні, кімната для водіїв, каса, місце для розташування диспетчера, розклад, на вулиці — перон, накриття.
Нелегальні перевізники тим і відрізняються від офіційних, що вони категорично уникають автовокзалів та автостанцій. Більше того, якщо пасажир навіть узяв електронний квиток і в ньому значиться пункт відправлення «Автостанція «Старосінна» в Одесі, свою маршрутку там він не знайде. Про це розповіла мешканка Миколаєва Оксана, яка часто буває у відрядженнях в Одесі і завжди замовляє електронний квиток через сервіси Busfor чи Infobus. Каже, жодного разу автобус не відправлявся від «Старосінної». Завжди телефонувала диспетчеру, аби дізнатися місце посадки. Зазвичай це були місця біля кафе «Булочки» на Привокзальній чи автостанція «Привокзальна». Тобто в місцях, які точно не відповідають законним вимогам. Очевидно, що нелегальні перевізники уникають автостанцій, аби не сплачувати додаткові збори.
З автостанціями в Одесі — біда. Центральний автовокзал абсолютно порожній, працює одна каса. Натомість за територією автовокзалу свої послуги відкрито пропонує нелегальний перевізник. «Старосінну» взагалі складно назвати автостанцією. Із зручностей для пасажирів — хіба що платна вбиральня. І хлопці-«диспетчери», які знаходять пасажирів та «розпихують» їх по маршрутах. Звісно, неофіційно, звісно, за окрему плату. Є більш-менш пристойна автостанція «Привоз». Усе решта — зупинки міського транспорту, звідки забирають пасажирів нелегали.
І ще — стосовно квитків. Квитки на перевезення продаються безпосередньо перевізником, через агенції та каси автостанцій. «Busfor та Infobus — це агенції, які продають послуги. Але хотілося б, щоби ті агенти мали заявки та укладали договори з тими перевізниками, в яких є ліцензії на перевезення пасажирів. А вони укладають з усіма бажаючими. Наприклад, їм зателефонували: я, Петя-перевізник, хочу через вас продавати квитки на Одесу. І продає», — каже Валерій Буркун.
Було б бажання
11 лютого 2015 року офіційно створено Державну службу України з безпеки на транспорті, яка є центральним органом виконавчої влади. До повноважень ДСБТ належить видача дозволів на міжнародні автомобільні перевезення; безпека на транспорті; міжнародне співробітництво; забезпечення транспортних засобів пристроями контролю робочого часу; державний контроль суб’єктів господарювання (контроль ліцензійних умов); внутрішні пасажирські перевезення (влаштування конкурсів із перевезення пасажирів). Саме ця служба і мала б здійснювати відповідні заходи проти нелегальних перевізників. Але все виходить інакше.
На думку фахівців-транспортників, цей орган перетворився на орган, який карає легальних перевізників. Бо їх легше контролювати. Вони відправляються у встановленому порядку з автовокзалів, вони мають власну виробничу базу, мають територію, фахівців, мають водіїв та керівників, яких офіційно прийнято на роботу. Через те левова частка штрафів за перевезення пасажирів перепа-дає саме на офіційних перевізників. Бо їх шукати не треба.
Прийшов на вокзал, став і складаєш акт. За день можна оглянути сотню автобусів та скласти стільки ж актів чи протоколів про порушення. У когось скло тріснуло, у когось дзеркало забруднилось, у когось відсутній договір або дозвіл в оригіналі, але є копія. І за це — штраф щонайменше у 17 тисяч гривень.
Дивно, що в такої сучасної служби відсутня електронна база даних з офіційними дозволами легальних перевізників. Адже можна просто відкрити гаджет та знайти повну інформацію: назву маршруту, хто перевізник, дозволи в електронному вигляді.
«Ми в минулому році вивозили людей з Миколаєва, евакуювали дружин та дітей військовослужбовців. Звісно, довелося робити все оперативно, інколи без усіх необхідних документів. То нам на два автобуси, які везли дітей із дружинами військових, склали два протоколи по 17 тисяч гривень. Хоча ми фактично здійснювали благодійні перевезення, знайшли водіїв, власне пальне. Написав скаргу, на яку ніхто не відреагував. Подали в суд, суд виграли. Тепер ніхто не повертає гроші, бо ще треба подати до Господарського суду», — ділиться Валерій Васильович, один з офіційних миколаївських перевізників.
А він вважає, що будь-яку ситуацію можна змінити. Для цього повинна бути воля тієї владної структури, на яку покладено функції контролю. Наприклад, підключити до спільних рейдів Укртрансбезпеки податкову, поліцію, інші контролюючі органи. Є такий механізм, як вилучення транспортного засобу, якщо водій порушує законодавство. Якщо по Україні в кожній області вилучать по 1—2 нелегальні автобуси, бажаючих займатися нелегальними перевезеннями поменшає. Урешті-решт, можна зробити «підсадку», виїхати за межі міста, скласти акт про те, що транспортний засіб використовується без дозвільних документів, й одразу його вилучити.
Варіантів багато. Було б бажання.
Як виїхати з «тіні»?
Натомість у ДСБТ немає бажання не лише прикрити нелегальний бізнес, а й елементарно надати нормальну відповідь на інформаційний запит журналіста. Виявляється, запитання в запиті були надто «складні» для служби, і для відповіді на них «необхідно створити нову інформацію шляхом проведення аналітичної роботи, узагальнення інформації, аналізу законодавства про автомобільний транспорт задля подальшого формування в єдину відповідь ініціатору запиту».
Насправді запит стосувався таких елементарних питань: як змінилася ситуація з нелегальними перевезеннями; скільки зафіксовано фактів порушень правил пасажирських перевезень за 2023-й та з початку 2024 року; як відрізнити легального перевізника від нелегального, та інших. На жаль, замість відповіді журналіст отримав класичну відписку. Більше того, автор у вигляді ДСБТ навіть не розділив пасажирські від вантажних перевезень.
Хоча мова йшла саме про пасажирські перевезення.
Голова ДСБТ Євген Зборовський у своїх численних інтерв’ю жаліється: «Законодавство застаріле і недосконале, з доцифрової ери, вимагає залізної доказової бази на папері, свідчень людей, фіксування факту оплати.
Інспектор часто не може довести факт нелегальних перевезень у суді, особливо коли це оплата онлайн і пасажири не готові свідчити». Можливо, з початку створення Служби вже можна було заповнити законодавчі прогалини?
Народний депутат України, заступник голови парламентського Комітету з питань транспорту та інфраструктури Володимир Крейденко зазначає, що ринок міжобласних перевезень в Україні має дуже непривабливий вигляд: у «тіні» перебуває 72 відсотки сектору. Тобто незадекларованими залишаються майже 4,3 мільярда гривень. Держава недоотримує понад 866 мільйонів гривень на рік, які б могли піти на купівлю сучасної системи ППО чи іншої зброї для наших захисників.
«Лише легалізація «тіньових» оборотів від продажу квитків для автостанцій дасть держбюджету майже 400 мільйонів гривень на рік. Крім того, якщо весь пасажирський трафік із «тіні» повернеться на легальні автостанції, це дасть можливість здавати частину їх приміщень в оренду. У такому разі з виручених коштів автостанції зможуть додатково сплатити в бюджет приблизно 140 мільйонів гривень податків», — зазначає народний депутат.
Така нормотворча діяльність із залученням зацікавлених сторін уже почалася. Є сподівання, що незабаром український бюджет зможе розраховувати на додаткові істотні надходження від виведення з «тіні» автобусних перевезень, а громадяни України — на комфортне перевезення за європейськими стандартами та нормами. Наразі в Комітеті з питань транспорту та інфраструктури опрацьовують відповідний законопроект.
Тож пасажирські перевезення мають перспективу стати легальними.
Автостанція «Старосінна» в Одесі не відповідає вимогам законодавства.
Валерій Буркун майже 30 років у транспортній галузі.
Фото автора.
