Реклама бреше! Ранок починається не з кави. Життя-буття сучасної людини стартує з натискання потертої кнопки живлення на персональному комп’ютері. Клац — і ніби сонце зійшло! Увесь вир тисячолітніх знань, закодований в одинички та нулі, яскраві портали новин, шизофренічні соціальні мережі міцно хапають за... підборіддя, так, що іноді забуваєш і зуби почистити. І ось, упевнено спираючись на електронні прогнози погоди та курси валют Нацбанку, цілком сучасна особистість потрапляє у Запорізький театр-лабораторію VІE на моновиставу «Тлумач Апокаліпсиса». І починається...
Ця постановка — калейдоскоп, що постійно змінюється, змушуючи глядача заходити у комори власної пам’яті і струшувати пил із чогось такого, що для просиджування життя в Інтернеті не потрібне зовсім. Протягом години герой змінюється, скидаючи з себе різні образи, які здаються невловимо знайомими... І відкидаючи це лушпиння костюмів, наближає глядача до чогось невідворотного.
KLІM, а саме його текст звучить зі сцени, — майстер поєднання непоєднуваного. Біблійні історії, відверті розповіді, цитати класиків — все це сплітає тонке мереживо Слова з його мелодикою, співзвучністю, неоднозначністю. У поєднанні з напругою, яку створює актор Павло Неброєв, і з Одкровенням Іоанна Богослова, текст якого весь час іде на екрані у глибині сцени (і очі мимоволі вихоплюють слова), це дає дивовижну поліфонію сприйняття. Звичайно, у тих, что ходить у театр відпочити від напружених робочих буднів або вважає його непоганим місцем для першого побачення, починають горіти мікросхеми. Де це таке бачено: хотів провітрити мізки, а тут змушують думати! Дарвінівський добір у театрі VІE працює без збоїв. Жанр вистави режисер Віктор Попов окреслює як «comment». І справді, все, що відбувається на сцені, — суцільний коментар до нашого життя. Сучасного. Погрожуючи і агітуючи, вмовляючи і танцюючи, проливаючи сльози і дивлячись просто у вічі, герой коментує парадоксальне людське буття.
«Тлумач Апокаліпсиса» не дає глядачеві зітхнути з полегшенням навіть у кінці — вистава йде без поклону, бо все, що взяв, залишається з тобою. Думки, емоції, сльози...
Сучасну людину перевели з вертикального існування «Я і Всесвіт» на горизонтальне «Я і Товари Споживання». Бо витріщаючись в ілюмінатор телевізора чи монітора, хапаючи з полиць супермаркета яскравий мотлох, опускаючи папірець у скриньку для голосувань — ми не підіймаємо голови. Ми віримо, що новий пральний порошок видалить усі плями в холодній воді, і ставимо під сумнів існування Бога. Здається мені, це і є персональний Апокаліпсис сучасної людини.
На знімку: Павло Неброєв у виставі «Тлумач Апокаліпсиса».
Запоріжжя.
