— Перед тим як збирати матеріал для картин, я читаю молитву, прошу квіти і трави стати мені в нагоді. Бо всі вони живі, такі гарні і тендітні, — розповідає художник Петро Созонович Козловський з села Серби, що на Кодимщині. — Картини із зерен, круп, насіння сільськогосподарських культур мені допомагає створювати сама природа. Я ніколи не підфарбовую сировину. Взяти хоча б зерно пшениці або ячменю: дозріваючи, воно має різні відтінки. Зазвичай в одній роботі використовую дванадцять різних культур. Зерна гіркого перцю і манка йдуть на тканину, гречку використовую для волосся, насіння льону — на зіниці очей, — пояснює майстер.

Його полотна — жива палітра фарб, що вабить своєю природністю, легкістю, світлом образів і сюжетів. Від лелеки, що розкрив крила над рідною землею, і до Ісуса Христа, котрий заглядає в душу, — все має глибинну духовну суть і авторський почерк. У його творчій скарбниці є живопис, та найбільше полюбляє флоромозаїку і флорографіку. Свої картини Петро Созонович виконує в рідкісній техніці філіграні, викладаючи їх з розмаїття зернят. Його сировина — пшениця, мак, овес, гречка, горох, манка, насіння соняшника. Художник вірить, що флоромозаїка тільки почала своє сходження на мистецький олімп.

Основне спрямування творчості, як зазначає сам художник, — духовність. І вона насправді відчувається у його багатій українській мові, в тихому голосі, в глибокому погляді голубих очей. І саме духовна музика надихає художника на творчість, спонукає вимкнути телефони, замкнути двері і з головою поринути у світ мистецтва.

— Я не люблю показувати незавершену роботу. Це, знаєте, як незакінчена операція на хірургічному столі. Орудую пінцетом, праця вимагає точності, бо кожне зернятко має сісти на своє місце. Перед цим я розминаю руки грою в теніс, полюбляю її ще з юності, — розповідає Петро Созонович.

Терпіння художнику дає віра. Цілих сім років Петро Козловський викладав із маку і пшениці іконостас, який прикрасив собор Святого Великомученика Дмитра Солунського у селі Серби! Божа Мати, Ісус і святі архангели зображені в повний зріст на величезних полотнах. В образах тонко передано риси ликів святих, у кожній зернині присутня гра світла і тіней. Це єдиний у світі іконостас, виконаний у техніці флоромозаїки.

Однак унікальна робота для православного храму — не єдина в майстра. Дві його картини із зображенням Ісуса Христа мають цікаву історію: одну, завдяки українській діаспорі, подаровано Папі Римському, і тепер вона у Ватикані. Другу меценат Петро Яцик забрав до Канади в Торонто. Ікону «Спас Нерукотворний» художник особисто подарував народному артисту Росії Василю Лановому, коли той приїхав на свою батьківщину до Кодими.

Сьогодні Петро Созонович із вдячністю згадує вчительку, котра на уроці малювання помітила талант хлопчика і, показуючи його роботу учням, сказала: «Цей хлопчик буде художником!»

— Ці слова надихнули мене, — розповідає художник. — Я малював навіть на уроках математики. Сам експериментував, розводячи акварельні фарби, сам підбирав папір. Писав натюрморти, портрети друзів.

Талант юнака, який в три роки залишився сиротою і навчався в інтернаті, пульсував, не даючи себе приспати навіть при написанні агіток в лавах Радянської армії. Після закінчення інтернатного закладу його разом з групою випускників привезли до Дніпропетровська працювати на заводі «Південмаш». Там юний художник став відвідувати образотворчу студію, де оволодівав азами мистецтва і почав ставитися до свого покликання професійно. Закінчивши художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту, Петро повернувся в рідне село Загнітків, став викладати у школі образотворче мистецтво. Чверть віку Петро Созонович працював вчителем на теренах Кодимщини, у с. Серби оселився.

Десь наприкінці 70-х років ХХ ст. у музеї школи села Шляхове Петро Созонович побачив портрет вождя пролетаріату, виконаний із зерна пшениці. Нова техніка йому настільки сподобалась, що освоїв її самотужки. Першою картиною із зерен стала україночка, що тримала на рушнику хліб. Її майстер викладав півроку.

Пишається митець тим, що до творчості долучаються і його діти. Є у скарбниці художника картини, які йому допомагали творити Дмитро, Вікторія і Олена. Серед них і портрет Тараса Шевченка, який нині прикрашає районний Будинок культури в місті Кодима.

Радіє вчитель, що його запросили викладати у районній Школі мистецтв. Ось тільки переймається, що у школах уроки образотворчого мистецтва лише раз на тиждень.

— Уроки образотворчого мистецтва мають йти парами, як уроки праці. Естетичному вихованню потрібно приділяти більше уваги, привчати дітей до мистецтва, виховувати духовно. Якби всі люди були духовно багатими, то напевне не було б тієї ситуації, яку зараз переживає Україна, -вважає майстер.

Творчий шлях Петра Козловського — понад чверть століття. Стільки ж минуло й від виходу першої публікації про художника. До речі, за моїм авторством. Нехай же духовна муза і надалі надихає майстра на творчість!

 

Кодимський район

Одеської області.

Фото автора.

П. Козловський з роботою «Микола Чудотворець».