Нещодавно широкій громадськості було презентовано містобудівний кадастр столиці. Та не встигли чиновники відрапортувати, як від пересічних громадян і захисників природи посипалася критика.
Як з’ясувалося, в документі фактично не позначено межі об’єктів природно-заповідного фонду. Так «Дніпровські острови» проходять у цьому кадастрі просто як зелена зона. Тож природоохоронці гадають — це звичайна помилка чи чийсь злий намір. Адже оази вже давно стали предметом дерибану нечистих на руку ділків. Тепер цим документом їм відкрито ще більше можливостей, зазначають активісти-екологи і громадськість.
Ситуацію також уже встиг прокоментувати голова постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики Денис Москаль:
— Найголовніше, що необхідно було зробити в містобудівному кадастрі з точки зору захисту довкілля, — це визначити території об’єктів природно-заповідного фонду. Адже саме через відсутність меж таких територій упродовж багатьох років нечисті на руку чиновники дозволяли забудову особливо цінних островів, розташованих на Дніпрі. У цьому кадастрі знову-таки більшість островів визначено лише як зелена зона, а не як особливо цінні території, які підлягають захисту, — наголосив Д. Москаль.
За його словами, в містобудівному кадастрі не позначено як об’єкти природно-заповідного фонду острови Долобецький, Венеціанський, Жуків, Лопуховатий. До речі, їх ще 2004 року було зараховано до складу регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови». Також, за словами Д. Москаля, в містобудівному кадастрі не позначено сквери, які було створено впродовж останніх двох років.
Утім, деякі експерти взагалі не розуміють, навіщо було створювати містобудівний кадастр. Вони вбачають у цьому корупційні схеми та спробу якимсь чином заплутати ситуацію з розбазарюванням зелених зон.
«У нас нещодавно було представлено широкому загалові електронний загальноукраїнський земельний кадастр, — каже заступник голови Національного екологічного центру Олексій Василюк. До речі, він оголив дуже багато проблем, зокрема і стосовно парків, скверів, природних заповідників тощо. Може, саме тому тепер мало не кожна область намагається запроваджувати щось своє. У столиці пішли ще далі. Маємо не земельний, а так званий містобудівний кадастр. Утім, якщо порівняти його зі столичним генеральним планом та із земельним кадастром, то бачимо, що вони не ідентичні. От і виникає думка, що київські чиновники і депутати витратили гроші на те, щоб потім керуватися не офіційними земельним кадастром та генеральним планом, а ще й цим документом і в такий спосіб уникати відповідальності.
— Якщо щось порушується в земельному кадастрі, чиновник має відповідати за законом, а так він може посилатися тепер ще й на новий документ, — каже Олексій Василюк.
Одне слово, містобудівний кадастр — це щось таке, про що чиновники пафосно розповіли, до того ж не пояснивши, для чого витрачено бюджетні кошти, а про наслідки його виникнення можна лише здогадуватися.
