Опломбовані двері складу товариства «Кам’янець-Подільський-Вісбаден», за якими гуманітарний вантаж з Німеччини, не має права відкрити ніхто. Отриманий ще шостого грудня минулого року, він досі не розмитнений.
— Усього на адресу нашого товариства надійшло 12 тонн вантажу, адресованого хворим та малозабезпеченим, — каже голова організації Раїса Павлюкович.
Щодня до неї телефонують інваліди, чорнобильці, багатодітні й одинокі матері, безробітні, люди, які потрапили у кризову ситуацію... Саме їм з Німеччини небайдужі громадяни надіслали інвалідні візки, функціональні медичні ліжка з матрацами, одяг, взуття, ходунки. Відправники також заплатили за оформлення вантажу та його доставку.
Більш ніж за двадцять років роботи в товаристві Раїса Павлюкович такої довгої затримки з розмитненням не пригадує. «Міжвідомчу комісію при Кабміні, яка визнавала вантажі гуманітарною допомогою й давала дозвіл на їх роздавання, розпустили ще торік, — каже голова організації. — Гуманітарна допомога тепер у віданні Міністерства соціальної політики, яким керує Наталія Королевська. Не розуміємо, чому там ніяк не приймуть потрібного людям рішення».
З’ясовується, на Хмельниччині в таку само ситуацію потрапило ще 17 вантажів із-за кордону. В одному з них — різдвяні подарунки. А загалом в Україні, за інформацією видання «Комерсант», їх без розмитнення затримано понад півтисячі. «Голова нашого партнерського товариства з Німеччини Марія фон Павельц-Вольф з цього приводу звернулася до Президента України Віктора Януковича, — розповідає Раїса Василівна, — та жодної відповіді не отримала».
Благодійники в обох країнах із жахом чекають шостого квітня. Тоді завершується термін безплатного зберігання нерозмитненого вантажу. Потім за його зберігання щодня доведеться платити 90 євро. А таких грошей неприбуткові громадські організації не мають ні в Німеччині, ні в нас.
Якщо ж не платиш митниці, то мусиш перевезти вантаж на ліцензований склад у Хмельницькому. Такі правила. Товариство, яке очолює пані Раїса, не має свого автомобіля чи якихось коштів для його оренди. Жінкам-пенсіонеркам, які свій вільний час присвячують нелегкій праці задля безкорисливої допомоги бідним, доводиться розвантажувати та видавати сотні посилок. Але замість подяки від урядових організацій вони отримують нові проблеми. У ЗМІ повідомляють: рішення про визнання «гуманітарки» «гуманітаркою» наразі треба узгоджувати у восьми установах. Членам товариства незрозуміло, навіщо так ускладнювати процедуру. Хіба що для того, щоб люди ніколи не отримали надісланих їм необхідних речей і залишалися наодинці зі своєю бідою?
