Ось відновлена стилізація валу та рову града Кия. Фундамент князівського палацу Володимира. Язичницьке капище. Фундамент Десятинної церкви. Ой, вибачте, от воно. Місце, де був фундамент Десятинної церкви. Місце, до якого прикута увага багатьох впливових забудовників.
Зведення першого кам’яного храму Києва (присвяченого Пресвятій Богородиці) закінчили 996 року. Свою назву церква отримала після того, як на її утримання князь Володимир Святославич виділив десяту частину своїх прибутків — десятину.
«Побачив Володимир, що церкву збудовано, увійшов до неї й помолився Богу... І, помолившись, сказав він так: «Даю церкві цій святої Богородиці десяту частину від багатств моїх і моїх міст». І постановив так, написавши закляття в церкві цій: «Якщо хтось скасує це, — нехай буде проклятий». Так, згідно з Повістю минулих літ, з’явилося прокляття Володимира. Що показово, за своїм язиком можновладці не пильнували й у ті часи.
Як точно виглядала Десятинна — не знає ніхто. За одними джерелами — багатоголова, в основі із шестистовпним хрестово-купольний храмом розміром 26 на 16 метрів. Згідно з розкопкам її фундамент мав розміри 32 на 42 метри і вона була трипрестольною.
Доля храму складалася непросто.
1169 року церкву пограбували війська князя Мстислава Андрійовича, а 1203-го — Рюрика Ростиславича.
Восени 1240 року під стіни Києва підійшов Батий. У грудні того самого року під уламками Десятинної загинули кілька тисяч осіб. За однією з версій церква впала під вагою людей, які пробралися на склепіння, за другою — під ударами монгольських таранів.
Це стало символом падіння Київської Русі — однієї з найбільших держав того часу. Закінченням епохи її стольного града.
Руїни Десятинки знаходилися в спокої аж до 1635 року, коли розкопки на цьому місці ініціював митрополит Петро Могила. Він також збудував над одним з кутів зруйнованого храму невелику дерев’яну каплицю-церкву. За одними джерелами ця церква поволі розвалилася від старості. Згідно з іншими — її розібрали й побудували там чергову мініатюрну копію Десятинки (утім, вона також прослужила недовго).
З тим, що останню (на цей момент) спробу відновити церкву зробили 1842-го, згодні всі дослідники. Тут простіше, навіть фотографії залишилися (на знімку). Цей варіант Десятинної не простояв і ста років (до 1936 року). Теж, знаєте, знаковий рік.
Одні вважають, що її слід відродити (і, мабуть, десятину з бюджету на утримання виділити). Бо лише тоді буде знято прокляття Володимира. Інші навпаки думають, що доки церкву не відновили, у країні пануватимуть відносний мир і спокій.
Хто має рацію, не може вирішити навіть тисячолітня історія. Але в тому, що Десятинна стала символом зміни епох для нашої землі, немає сумнівів.
Як і в тому, що до Старокиївської гори — місця, «звідки є пішла Руська Земля», треба ставиться дбайливо, залишивши міжконфесійні чвари й бажання заробити на будівництві зайвий мільйончик.
І не чинити за принципом, описаним англійським публіцистом T.Дж. Даннінгом: «При 300 відсотках прибутку немає такого злочину, на який він не ризикнув би, хоч би під страхом шибениці».
Фото з сайту www.past.kіev.ua.
