Російський уряд ухвалив розпорядження, згідно з яким дипломи про освіту 250-ти іноземних вузів автоматично визнають на території Росії. Українських вишів у цьому списку немає.
До російського списку увійшли університети зі світовим ім’ям, які очолюють рейтинги експертних агентств.
Найбільше в затвердженому переліку американських (66) та англійських (28) вузів. 13 вузів з Німеччини, 14 — канадських, 11 — китайських. Є в списку вузи Данії, Ірландії, Сінгапуру, ПАР, Японії. Про українські університети в Москві не згадали.
Хоча ще в січні 2003 року між урядами України та Росії було підписано угоду «Про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання», утім для того, щоб мати статус освіченої людини й престижну роботу в Україні, маючи російський диплом, треба пройти складну процедуру — нострифікації.
Для громадянина України, нострифікація — це бюрократична процедура підтвердження диплома, якщо ти вчився в Росії та намагаєшся влаштуватися на роботу в Україні. Інакше кажучи, якщо громадянин України захистить докторську дисертацію в Москві у Вищій школі економіки або Санкт-Петербурзькому університеті, то в Києві він зобов’язаний довести, що він не липовий, а справжній вчений.
Тобто довести не юридичну дійсність документа, а те, що ти, власник російського диплома, насправді здобув якісну освіту, що відповідає вимогам української держави.
В реальності процедура нострифікації стала для українських чиновників зручним приводом для «добування хліба насущного». Крім того, що треба зібрати десятки документів і довідок, здобувачеві на підтвердження свого професіоналізму та кваліфікації необхідно пройти лабіринти установ, у яких ховаються неміфічні Мінотаври, що прагнуть грошей.
Юлія Вербицька, викладач Таврійського національного університету ім. Вернадського, котра отримала диплом кандидата філологічних наук на факультеті журналістики Московського державного університету, розповіла «Голосу України», що їй чиновники Міністерства освіти України запропонували підтвердити (тобто пройти процедуру нострифікації) в Запоріжжі або в Києві.
Але ось уже п’ять років, маючи диплом кандидата наук, Юлія Вербицька залишається невизнаним в Україні філологом за фахом «журналістика», з усіма репутаційними та кар’єрними наслідками, що з цього випливають. Тобто — на кафедрі вона вже п’ять років обіймає посаду асистента й не мріє про те, щоб у майбутньому стати доцентом або очолити кафедру.
Тобто — норма визнання російського диплома в Україні «автоматично», «еквівалентно», як декларується в угоді 2003 року, «не працює» і є юридично нечинною.
Москва.