Саме з вивчення роману «Марність» почав свою специфічну роботу дослідник паранормальних здібностей доктор Ян Стівенсон з відділення психіатрії університету Вірджинії (США), котрий свого часу зібрав і проаналізував більше 200 фактів пророкувань загибелі «Титаніка».
Штудируючи роман, учений відзначив, що автор — Морган Робертсон — за 14 років до реальних подій із вражаючою точністю охарактеризував всі переваги й недоліки майбутнього судна, практично вгадавши не тільки його назву («Титан»), а й місце трагедії (північна Атлантика), і час (холодна квітнева ніч), і причину (зіткнення з айсбергом).
Після цього Ян Стівенсон досконально досліджував життя і творчість відомого тоді англійського письменника, журналіста та вченого Вільяма Стеда, перу якого належать критичні статті про «згубну корабельну гігантоманію, що нехтує всякі запобіжні заходи». До речі, в 1910 році в Лондоні Стед в одному з університетів прочитав лекцію про аварії на кораблях та довго фантазував на тему, що зробив би він, якщо став би жертвою такої катастрофи. Цікаво, що влітку 1911 року Вільяма Стеда тричі попереджали про небезпеку, що насувається. Спочатку хіромант Гамон, потім пара-
психолог Керлор і, нарешті, архідиякон Колі намагалися умовити Стеда не їхати в ризиковані подорожі, «особливо по воді». Утім, він не прислухався до лиховісних пророкувань і загинув разом з багатьма пасажирами «Титаніка».
Далі американський дослідник детально проаналізував історію, що сталася з англійським бізнесменом Міддлтоном. Він за 17 днів до відплиття замовив квиток на «Титанік» і цієї ж ночі побачив жахливий сон. Ніби гігантський корабель стоїть, як поплавець у воді, кілем догори. Міддлтон прокинувся в холодному поту зі словами: «Це катастрофа!» Наступної ночі сон повторився із ще більш жахливими подробицями: бізнесмен бачив, як він намагається вибратися з крижаної води, а поруч плавали замерзлі трупи в рятувальних жилетах. Міддлтон розповів про жахливі сни друзям, дружині та... приречено зібрався в дорогу (хоча рідні та близькі умовляли його до останньої хвилини не їхати). Сновидіння бізнесмена справдилися, але він вижив. Його підібрала шлюпка, що повернулася на місце трагедії.
Вивчаючи ці й інші пророкування, Ян Стівенсон виявив, що в той самий день, коли «Титанік» спустили на воду, парапсихолог В. Терві надіслав до кількох газет і журналів пророчого листа такого змісту: «Лайнер не дійде до берегів Америки. Його чекають крижана брила та морське дно». 11 квітня після двох годин стоянки у Квінстауні, куди лайнер зайшов для того, щоб узяти на борт 120 пасажирів і пошту, пасажир третього класу Кельт Юджин Дейлі зненацька заграв на палубі на волинці похоронну ірландську пісню. Проводжаючі жахнулися: «Титанік» було побудовано на верфі в Північній Ірландії.
І ще цікаве пророкування, про яке згадує доктор Ян Стівенсон. Як відомо, «Титанік» проводжало дуже багато людей — на пристані, на дахах будинків набережної. Коли лайнер минув острів Уайт, члени родини Джека Маршалла стояли на даху свого будинку, спостерігаючи за ним. У повітрі висів легкий туман, але «Титанік» було добре видно, і вони з ентузіазмом розмахували хустками. Раптом місіс Маршалл схопила чоловіка за руку й закричала: «Він потоне! Корабель потоне, не дійшовши до Америки!». Рідні заспокоювали її, але вона впала в істерику. Їй привидівся «Титанік», що йде на дно, і потопаючі пасажири. «Не стійте тут, — уп’явшись поглядом у чоловіка, кричала вона, робіть що-небудь! Ідіоти, я бачу сотні людей, які тонуть у крижаній воді! Невже ви настільки черстві, що дозволите їм загинути?» Коли корабель зник за обрієм, місіс Маршалл усе ще продовжувала кричати: «Врятуйте їх! Врятуйте їх!».
Жити «Титаніку» і більшості його пасажирів залишалося менше ста годин.
Фото з сайту www.livinternet.
