29 березня у приміщенні Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, що у дворі Софії Київської, відкривається документально-книжкова виставка «Всесвіт Олеся Бердника».
Письменник Олесь Бердник (1926—2003) належить до тих яскравих особистостей, якими спершу одностайно захоплюються, а потім так само одностайно забувають — ще задовго до того, як герой покидає цей світ. А потім знову починають цікавитися — коли його вже немає поряд. До Олеся Бердника втратили інтерес, здається, ще 1991 року, коли він балотувався на посаду першого Президента України й посів передостаннє місце в рейтингах. Нам усім тоді здавалося, що ми обираємо «серйозних» людей, а що таке письменник, та ще й фантаст? Тепер нам, може, вже так і не здається, але це зовсім інша тема.
Слава Бердника колись була більш ніж всесоюзною: його книжки перекладені на 26 мов, з ним полемізували знамениті брати Стругацькі, з ним хотів говорити Папа Іоанн Павло ІІ. Сама біографія письменника могла б слугувати сюжетом для неймовірної книжки. Він устиг узяти участь у боях Другої світової, потім закінчив акторську студію театру імені Франка. 1949 року був арештований за те, що критикував сталінську кампанію «боротьби з космополітами». Отримав десять років таборів. Вийшов на волю завдяки хрущовській відлизі. Одразу заявив про себе як оригінальний письменник. Його книжки, скажімо, «Чаша Амріти» або «Зоряний корсар», мали надзвичайний попит навіть серед тих радянських читачів, які взагалі ігнорували українську літературу. Але Бердникові здавалося мало бути просто письменником. Він придумує та обґрунтовує філософську концепцію Духовних Націй, працює над проектом «Духовна революція» (і це в 1970-х роках, коли справжньою вважалась тільки Жовтнева революція). 1976-го Бердник разом з Оксаною Мешко та Миколою Руденком засновує Українську Гельсінську групу. Далі — другий арешт і табори суворого режиму. Через п’ять років покаявся, вийшов — і знов узявся за фантастичні проекти. Ще до того, як Україна здобула формальну незалежність, він проголосив створення Української Духовної Республіки (1989). Згадані вибори першого Президента України Бердник програв — але проголосив себе Президентом Духовної України.
Виставка в архіві-музеї щедра — вісім розділів, близько 300 документів, примірників друкованих видань, творів живопису, музейних предметів. Експозиція підготовлена за ініціативи Державної архівної служби України та дочки письменника Мирослави, ґрунтується на фондах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Центрального державного архіву громадських об’єднань, Центрального державного архіву вищих органів України, Галузевого державного архіву Служби безпеки, приватних архівів Бердників. Тут широко представлені фотографії, документи родини письменника; листування з рідними; розсекречені матеріали слідства КДБ у справі Бердника та ті, що пов’язані з обома його арештами 1949-го та 1979 років. Останній блок виставки репрезентує Бердника як талановитого художника-графіка та фотографа.
Обкладинка художника Георгія Малакова до однієї з книжок Олеся Бердника.
