В усі часи люди не любили платити податків. У середньовіччі існували боргові ями, в яких кидали особливо злісних неплатників. Дехто з дослідників навіть відносить жертвоприношення до перших податків.
Вельми багатою є історія податків на Поділлі — в краї, що опинявся під пануванням то тієї, то іншої держави. Взяли місто турки — платили люди їм данину, повернулася польська влада — мусили тій, заволоділа краєм Російська імперія — запровадила свої побори. Цікаво, що турки стягували з українців найбільший чинш, — майже сім тисяч акче, тоді як поляки платили окупантам півтори тисячі, греки та болгари — 732. З містян брали грошовий, із селян — натурою.
Напевно, чули, що таке «подимне». В середньовіччі так називалася плата з кожного «диму», тобто з кожної хати. Тільки не думайте, що то перший екологічний податок! А ось про «капризну» навряд чи хто чув. Такий збір було встановлено в містечку Смотрич для тих, хто торгував птицею. За часів гетьманщини в кожного гетьмана теж були власні новації. Гетьман Юрій Хмельницький, до прикладу, ввів податки «від дітей, що сьогодні народилися», «від правої руки і від лівої ноги, від кожного пальця», податок на весілля (шлюб). Про це йдеться у книзі історичних нарисів «Поділля: із глибини віків у сьогодення», що видана цьогоріч видавництвом «Медобори-2006».
Річ Посполита мала свою податкову систему. Брали «лановий», «шос» (податок на нерухомість), «чоповий», «шеляжний» (з продажу пива, меду, горілки), «хлібну дань», «стацію» (за постій війська), на міську сторожу, на ремонт міських укріплень, «гребельний», «податок на млини»... Навіть із колядників стягували «колядницький збір», а з євреїв — «єврейський поголовний». До речі, ґрунтовно дослідив цю тему Юрій Олійник, заступник голови Господарського суду Хмельницької області.
Перелік обов’язкових плат навряд чи викликав радість у тих, чиї гаманці спустошували десятки хитромудрих податків. Справжнім святом для подолян були ті 20 років, коли князі Коріатовичі, правлячи Кам’янцем, відмінили всі збори, що передбачало отримане містом Магдебурзьке право. Недарма час їх владарювання вважають одним із кращих в історії міста. Це були справжні «податкові канікули», на які не розщедрилися ні до, ні після жодні керманичі держави.
Без жалю обдирала подолян і «велика найчестивіша імператриця» Катерина ІІ. Нею було запроваджено величезний список — від «земських зборів» до повинностей «на утримання сторожів» та «знищення шкідливих комах».
Тим часом у переліку натрапляємо і на податок, який мусили платити тільки багачі(!). Для дворян, які мали доходи вище встановленого розміру, було передбачено «податок на сплату державних боргів». Вельми позитивний досвід! Перейняти б його нинішній владі України... Бо держава все більше накопичує боргів, а розплачуватися за них будемо ми, — нарікають нащадки підлеглих князів Коріатовичів, Речі Посполитої, цариці Катерини.
Хмельницька область.
