Крим на 93 відсотки залежить від поставок електроенергії з материкової частини України. Залежить півострів і від поставок газу на його територію, адже власний газовидобуток покриває потреби автономії лише наполовину.
Сьогодні розв’язання проблем енергобезпеки півострова, на думку фахівців, можливе тільки за кількох умов.
Перша. Загальне зменшення енерговитрат на одну одиницю валової продукції. Тут роботи непочатий край. Узяти хоча б те, що наявні чотири теплові електростанції Криму (Сімферопольська, Камиш-Бурунська, Севастопольська ТЕЦ, а також «Сакські теплові сіті». — Авт.) є технологічно застарілими, а їхній коефіцієнт корисної дії майже в чотири рази менший, ніж в Європі. Це призводить до серйозних перевитрат вугілля та газу для виробництва електроенергії на півострові.
Що стосується власного видобутку нафти і газу з материкової та шельфової частин Чорного та Азовського морів, то впродовж багатьох років цій проблемі уряди України приділяли мало уваги. Лише у 2011 році сталися зрушення. Закупівля сьогодні нової, п’ятого покоління, морської самопідйомної плавучої бурової установки зможе істотно прискорити розвідувальні та видобувні роботи на морі.
Тривають перемовини із закупки ще однієї, а може, і двох таких установок у 2012 році. Придбання установок поставило перед ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» нові завдання, серед яких чи не найголовніше — формування кадрів інженерного та робочого персоналу, прискорення їхнього навчання. Ще одне надважливе завдання — це освоєння нових технологій буріння свердловин в умовах моря. Це зможе найближчими роками повністю задовольнити потреби Криму в газі та навіть частину його спрямувати на материк.
Виконання робіт на морі вимагає величезної координації всіх взаємодіючих сторін. У світі ці процеси давно синхронізовано, починаючи від законодавчого регулювання і закінчуючи розподілом продукції (або прибутку) всіма зацікавленими сторонами. Це все треба в Україні та Криму пройти в найкоротші терміни.
Важливим для півострова є розвиток альтернативних джерел енергії, серед яких найбільш освоєні — вітрова та геліо-енергетика.
На території Криму працює чотири підприємства вітроенергетики: Донузлавська ВЕС (сумарна потужність 18,7 МВт), «Воденергоремналадка» (26 МВт), Тарханкутська ВЕС (15,9 МВт) та Східно-Кримська ВЕС. У загальній кількості вони мають 522 вітроагрегати потужністю 59 МВт.
Але, за твердженням фахівців з енергетики, ці вітряки застаріли, і держава має визначитися, що з цими станціями робити. За оцінками вчених НАН України, лише за рахунок розвитку вітро-
енергетичного сектору можна забезпечити до 25 відсотків потреб держави в електроенергії.
Сьогодні на півострові виділено 10 майданчиків під майбутні вітроелектростанції. Триває стадія збору необхідних документів та погоджень. Одна з найбільших вітроелектростанцій у Криму та й в Україні буде розташовуватися в Первомайському районі, а її загальна потужність становитиме 400 мегаватів. Тут встановлять сучасні вітротурбіни європейського виробництва.
Друга. Це сонячна або геліоенергетика. Автономна Республіка Крим — поки що єдиний регіон в Україні, де ведуться роботи з реалізації проекту будівництва сонячних електростанцій. Висока сонячна активність в регіоні створює максимальні перспективи у використанні сонячного потенціалу, який у перерахунку на тонни умовного палива дорівнює 0,3 мільйона тонн за середньорічної активності Сонця 274 дні. Досвід будівництва сонячних електро-
станцій у Криму почався ще за часів Радянського Союзу. 1986 року поблизу селища Щолкіне була побудована перша в СРСР сонячна електростанція потужністю 5 МВт. До 1994 року вона виробляла близько 2 мільйонів кВт/годин. Сьогодні на півострові є тільки одна сонячна електро-
станція, яка змонтована в селі Родніковому Сімферопольського району. Електростанція розташована на 15 гектарах і складається майже з 34 тисяч сонячних панелей. Першу чергу електростанції було введено в дію в 2010 році, а на повну потужність вона вийшла в лютому нинішнього року. На сьогоднішній день в Родніковому вже вироблено близько 5 ГВт електроенергії. Персонал, який обслуговує цей об’єкт, — лише 10 осіб. Електроенергія зі станції подається на пристанційний вузол, а звідти в єдину енергосистему Криму.
У Сакському районі австрійська компанія «Actіv Solar» будує ще одну сонячну електростанцію — «Охотнікове», яка буде однією із найбільших станцій у світі. Перша її черга «Омао Солар» уже готова, друга будується та планується до запуску цього року. Проте навіть дуже обережні підрахунки свідчать, що в найближчому майбутньому загальна потужність введених в експлуатацію таких електростанцій може досягти 20 відсотків від загального обсягу кримської генерації.
Альтернативна енергетика, про яку багато йдеться, чомусь виключила з обговорення використання тепла Землі. Ще у 70—80-х роках минулого століття вченими Інституту технічної теплофізики разом із вченими Інституту геології та геохімії паливних копалин АН України виокремлено дві ділянки території України, що містять величезний потенціал теплової енергетики, серед яких і Керченський півострів. За минулі роки істотно підвищився рівень технологій та бурового обладнання, що дає змогу скоротити на 3—5 років термін спорудження свердловин глибиною до 1500—2000 метрів із метою використання тепла Землі.
На думку фахівців, варто було б якнайшвидше розглянути цю проблему, що могло б у 2,5 разу скорити витрати газу, вугілля для теплової енергетики.
І ще одне. Використання теплових насосів. Японія випускає майже шість мільйонів таких насосів, США — три з половиною мільйони.
Територія Криму, що омивається двома теплими морями (Чорним і Азовським) є однією із кращих для масового використання теплових енергоустановок.
Вітрова, сонячна, теплова енергетика мусить знайти прискорене застосування в народному господарстві півострова. А освоєння вуглеводневих ресурсів Чорного та Азовського морів зможе зробити нашу державу та півострів енергетично незалежними.
