Чи знаєте ви, що мурахи мають дуже развинену систему екзокринних залоз, які виробляють феромони. Так називаються пахучі речовини, що виділяються назовні, щоб краще орієнтуватися в навколишньому середовищі. Мурахи прокладають «хімічні шляхи» у мурашнику й довкола нього. Що сильніше запах, то більше мурах йде ними. Для них це сигнал, що в кінці шляху їх чекає велике частування.
Спеціальні залози виділяють і хімічні речовини, які викликають тривогу: це сильнодіюча отрута, що змушує всю мурашину родину шаленіти.
«Хімічний словник» мурах різноманітний. За щойно загиблим мурахою його родичі старанно доглядають. Але через день, у спекотну погоду, коли тільце починає розкладатися, робочі мурахи тягнуть його подалі від мурашника. Почати «похоронну процесію» змушують жирні кислоти і їхні ефіри, що виділяються під час розкладу. Коли цими речовинами ентомологи змащували живих мурах, то інші їхні побратими, підкорюючись запаху, тягли живих «небіжчиків» на смітник. Коли ж живі «трупи» верталися додому, їх знову «ховали».
За матеріалами www.natura.spb.ru.
