«Від щирого серця
в низькому поклоні
цей хліб особливий
підносимо вам.
У ньому родин наших
пуківських долі,
тому ми і «долею» звем
цей святий коровай».
Такими словами і весільним короваєм під час обласного фестивалю народного мистецтва «Пісні Опілля» зустрічали гостей у імпровізованій фольклорній садибі жителі села Пуків Рогатинського району.
Як розповіли нам селяни, на Опіллі є традиція — випікати на весілля великий солодкий хліб, який називають «долею».
Приготування «долі» — дуже відповідальна справа. Випічка є свого роду гороскопом — віщує, яким буде подружнє життя молодих. Якщо здоба вдасться пухкою, смачною та рум’яною, то й доля молодих буде щаслива. Якщо ж підгорить, опаде чи вийде глевкою, це означає, що життя молодих складеться невдало.
А коли так, то випікати весільний хліб доручають найкращим газдиням і лише тим, у кого щасливо склалося подружнє життя. В жодному разі не вдовицям чи розлученим. До того ж, жінка, яка береться за випічку «долі», має бути взірцем для молодят — доброю, веселою, не сварливою і не лихослівною.
— «Долю» печуть у четвер перед весіллям, — розповідає жителька Пукова Ольга Крупка. — Перед тим, як місити тісто, газдиня читає «Отче наш» та «Богородице Діво, радуйся!», щоб Бог супроводжував її у цій вкрай важливій справі.
Піч розпалюють спеціальними дровами — буковими або грабовими, які довго тримають жар. Коли тісто ставлять у піч, газдиня знову молиться, щоб воно добре загнітилося та не підгоріло.
У печі коровай стоїть щонайменше дві години. Перед вийманням «долі» газдиня знову молиться. Солодкий хліб вивертають на подушку, застелену обрусом. У день весілля, у суботу, його кладуть на стіл перед молодятами. Після того, як молоді взяли шлюб, чотири кутики («роги») «долі» обрізають і дають молодій, молодому, дружці і дружбі. Решту «долі» розрізають на шматочки і дарують гостям. Це означає, що тепер і на них лежить відповідальність за долю молодих.
— Ось цю «долю» (на знімку) випікала 81-річна Анастасія Бандура, а піч для хліба розтоплювала Ірина Васьків, — розповідає керівник фольклорного колективу села Пуків Світлана Зварчук. — На приготування такої «долі» пішло 68 яєць, 2 кг масла, 6 кг муки, більше кілограма цукру, молоко, дріжджі, — перелічує жінка. — Особливість нашої «долі» в тому, що всередині тіста є пласти солодкого сиру. Зверху її прикрашають квітами та пташками з тіста. Також печуть солодкі булочки, які називають «гусочки». Такі «гусочки» на весіллі роздають сусідським дітям. А ще у нас листочки з зеленого барвінку перед весіллям ліплять на вікна, щоб було веселе життя.
Ми скуштували «долю» і були вражені смаком короваю. Якщо фестиваль вважати свого роду весіллям для пуківчан, то доля у них має бути дуже гарна і щаслива.
Івано-Франківська область.

Фото автора.