Іван Петрук, який приїхав на Вінниччину із своїм зоопарком, додому у Рівненську область повернувся без тварин. Чоловік прощався з улюбленцями зі сльозами на очах.
Забракло «житлової» площі
— Зробили з мене ворога звірини! — каже уже колишній власник приватного зоопарку Іван Петрук. — Бачили б ті, хто так каже, якими очима дивилися тварини, коли їх забирали чужі люди... У мене від того сльози на очі наверталися. П’ять років я провів з ними. День у день був поруч. Звірі й тварини говорять очима. А відчувають все краще, ніж люди. Сумним вийшло наше прощання.
Райцентр Чернівці, що у Вінницькій області, став останнім місцем «гастролей» пересувного зоопарку пана Петрука. Йому надали два тижні, щоб розпродав тварин. Чоловік просив хоча б місяць. «Це ж не сало продавати!» — пояснював екологам. Ті сказали, якщо через три тижні не справиться, застосують жорсткіші санкції. Петрук справився. Попит на тварин для зоопарків чималий. Клітки швидко спорожніли. Чому підприємця змусили припинити цей трохи незвичний бізнес?
— Ми розуміли, що арештовувати чи конфісковувати звіринець не можна, бо від того насамперед постраждають самі звірі, — каже головний спеціаліст відділу екологічного контролю, біоресурсів та екомережі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Олександр Мельник. — Хто б тоді утримував і годував тварин? Тому обмежилися штрафом у 340 гривень. Це максимальна сума за допущене порушення. Попередили, що покарання може бути суворіше. — Чим провинився власник зоопарку?
— Є Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», — продовжує Олександр Мельник. — Ним заборонено створення пересувних зоопарків. Але коли перевірили документи, з’ясувалося, що пан Петрук його не порушив. Свій бізнес чоловік зареєстрував раніше, ніж названий документ набув чинності. Тому не було підстав для покарання. Порушення виявилося в іншому — умовах утримання тварин. Мінекології затверджено для цього спеціальні правила. Для утримання тварин у неволі, зокрема, у вольєрах, площа на одну особу має становити не менш як тридцять квадратних метрів. У пересувному зоопарку тварини мали не більш як по шість метрів «житлової» площі. Саме за це покарали власника. Поліпшити умови для тварин у нього не було можливості. Йому не залишалося іншого способу, як розпродати їх.
Поскаржився місцевий житель
За п’ять років існування пересувного зоопарку Іван Петрук об’їздив з ним майже всі області Центральної та Західної України. Зупинявся у великих і малих містечках. Затримувався в середньому на два—три тижні. «Люди охоче йшли дивитися звірів, — каже Іван Петрук. — У мене було їх трохи більше двадцяти. Я купив зоопарк у одного з колишніх власників з Київської області. Перевозив тварин на двох великих машинах. Разом зі мною працювали ще 4—5 помічників. Ветлікаря у штаті не було, бо дорого. Його викликав у разі потреби. Поки пальне коштувало дешевше, то ще можна було гастролювати. Тоді зоопарк годував сім’ю. А тепер...»
Пан Іван не раз задумувався, чи не продати йому тварин. Але не сподівався, що це станеться так швидко. Невдовзі після того, як прибув у райцентр Чернівці, від екологів і працівників місцевої прокуратури дізнався, що на нього поскаржився місцевий житель за те, що знущається над тваринами. Після того все почалося...
Вінницький зоопарк придбав камерунського козла. Ця тварина вирізняється тим, що має роги незвичної форми.
Головний зоотехнік Вінницького зоопарку Надія Сук каже, що придбали ще гарного павича, голубів, декоративних курей, фазана із сріблястим пір’ям. «У нього, як на базарі, все швидко розібрали, — каже пані Надія. — Популярність зоопарків не стає меншою».
— Дрібних хижаків продав у Гайсинський приватний зоопарк на Вінниччині, — каже Іван Петрук. — Це лисиці, єноти. Ведмедя і страусів забрали у Дрогобицький приватний зоопарк. Додому на Рівненщину він повернувся без своїх улюбленців. «Ще перед дітьми й племінниками доведеться виправдовуватися, — каже співрозмовник. — Вони так само любили тварин нашого зоопарку, як і я. Яких найбільше? У мене не було улюблених. Я до всіх ставився однаково».
Фото автора.
Зоотехнік Вінницького зоопарку Надія Сук: «У приватному зоопарку цей круторогий красень — камерунський козел — мав вольєр на шість квадратних метрів, а у нас йому воля — площа майже в п'ять разів більша».
