Випускний у першому класі. Учителька, бажаючи показати батькам, що не даремно вони весь навчальний рік водили нащадків до школи, демонструє результативність своєї роботи:
— А зараз ми покажемо нашим татам і мамам, як добре запам’ятали казки. Я прочитаю уривок, а ви, дітки, відгадайте, як звуть героя.
Приступають до гри:
— Вдруг из маминой из спальни, кривоногий и хромой, выбегает умывальник и качает головой... Я — Великий Умывальник, знаменитый...
— Мойдоды-ы-ыр!!!
— Молодці, діти! Правильно відгадали. Слухаємо далі: «Карло увійшов до комірчини, сів на єдиного стільця без ніжки, що стояв біля столу, і, покрутивши в руках поліно, почав ножем вирізати з нього ляльку. «Як би мені її назвати? — міркував Карло. — Назву я її...
— Бураті-і-но!!!
— Дуже добре! Всі молодці! Будемо ще відгадувати? Тоді слухаємо: «У тому місті, де опинився Чебурашка, жив крокодил на ім’я»...
— Ге-е-ена!!! — випускники ввійшли у смак і відповідали хоч і врозбрід, але голосно.
— Ви бачите, дорогі батьки, як добре наші діти знають казки. Ще пограємо?
— Та-а-к!!! — азарт гри заразив навіть дорослих.
— Добре, тоді будьте уважні, — натхнена вчителька вирішила ускладнити завдання. — Слухаємо казку про бідну сирітку, яку зла мачуха і її дочки змушують важко працювати. Вона та-а-ак хоче потрапити на королівський бал!.. І на допомогу бідолашній приходить добра...
— Ві-і-ідьма! — цього разу на диво стрункий хор першачків геть-чисто заглушив далі вимовлений педагогом текст «...фея!».
Севастополь.
