Вартість комунальних послуг, на жаль, не залежить від нас, простих громадян. Проте контролювати обсяг і якість наданого сервісу не просто наше право, а певною мірою — обов’язок. Експерти радять починати з найлегшого. Приміром, установити вдома лічильники холодної та гарячої води. Цей варіант допоможе не тільки дізнатися реальне споживання «ресурсу», а в більшості випадків ще й суттєво зекономити кошти.
Історія однієї економії
І знову повертаюся до своєї піддослідної квартири. Якби в ній не було лічильників, платити довелося б за віртуальні, затверджені владою, норми споживання. У Києві це — 5,5 куб. м холодної та 3,5 куб. м гарячої води. Разом — аж 9 кубів води на місяць, по триста літрів на день. Тобто за добу один киянин за нормами виплескує 10 відер води. На що можна їх витрачати, зважаючи на те, що більшість із нас переважну частину дня перебуває на роботі, — питання.
Тим не менш за так званий безлімітний пакет від водоканалу за новими тарифами столичні мешканці платять понад 80 гривень із кожної прописаної особи; за двох із сімейного бюджету викладаємо 160 гривень.
Кілька років тому в нас встановили будинковий лічильник холодної води. Ось тут, думалось, і почнемо економити. В комунальних платіжках з’явився окремий рядок — «фактичне споживання холодної води та водовідведення у будинку на одну особу». Цифри в ньому були далекі від затверджених норм, але, на жаль, не в бік зменшення. Реальне споживання, як з’ясувалось, становило від 8 до 11 кубічних метрів на одну прописану людину(!), і це тільки холодної води. Якщо порахувати за сьогоднішніми тарифами, то тільки за це благо цивілізації довелося б платити від 28 до 39 гривень. Додайте до цього видатки на гарячу воду (майже 61 гривня) та помножте на два. Маємо рахунки за воду — від 178 до 200 гривень на місяць.
Зекономити не вдалося. Причини цього стали відомі згодом. Коли з’ясувалося, що в когось із сусідів у квартирі прописана одна особа, у той час як мешкає там четверо, а хтось машину в дворі миє набраними з крана літрами. Та й хто і коли знімав показання із будинкового лічильника?
Оплачувати банні процедури своїх сусідів бажання не було, тому вирішили встановити квартирні лічильники води. Вже в перший місяць питання: «А чи варто було це робити?» відпало. Адже за показниками приладів обліку моя сім’я за 30 днів реально «виливала» максимум 6 кубічних метрів води, причому це і холодної, і гарячої разом. У гривневому еквіваленті маємо — трохи більш як 97 гривень (4 куб. м холодної води та 2 куб. м — гарячої). От вам і довгоочікувана економія: 63 гривні — проти оплати за нормами і до 103 гривень — проти оплати за показаннями будинкового лічильника.
У квартирі киянки Ольги Дмитрівни (Солом’янський район) прописано аж п’ять осіб. Якби свого часу сім’я не встановила лічильники, то оплата тільки за воду їхній бюджет просто б розорила.
— За квітень ми спожили 8 кубічних метрів холодної води та 7 — гарячої, — розповідає Ольга. — Це коштуватиме нам майже 150 гривень. А якби лічильників не було, то за нормами довелося б платити понад 400 гривень.
Щоправда, вигоду в установленні лічильників бачать не всі. Киянин Олег переконує, що засоби обліку на воду — мало не перший крок до... антисанітарії:
— Реально перетворюєшся на суперекономного, і сім’я починає митися у ванній по старшинству. Економія в маленькій родині справді є. Але якщо в квартирі прописані не всі, то багато заощадити не вдасться. Тож ліпше — платити за одного і втрьох лити з усіх кранів, не парячи мізки...
Останнє, м’яко кажучи, спірне твердження залишимо без коментарів. Що ж до процедури встановлення лічильників, то її найкраще уточнити у вашій житлово-експлуатаційній організації. Зазвичай ви можете обрати: скористатися послугами ЖЕКівських сантехніків чи допомогою експертів «зі сторони». Єдина вимога: щоб цим займався професіонал із відповідною на те ліцензією.
— Передусім ви маєте звернутися до нас із заявою, адже ця процедура потребує, як правило, перекриття води по стояку, — розповідає інженер одного зі столичних ЖЕКів. — Вартість цієї послуги — 50 гривень за стояк. Потім встановлюють лічильник. Після робіт майстер повинен вам видати акт виконаних робіт та копію своєї ліцензії. Із цим «пакетом» ви приходите знову до нас і пишете заяву вже про прохання опломбувати ваш лічильник і взяти його на облік. Коштує це — 6,50 грн. за перший і по 1 грн. — за всі наступні прилади.
Та головне питання — у скільки це обійдеться? Зважте на те, що лічильниками потрібно обладнати всі введення води (холодної та/або гарячої) у квартирі. Тобто, якщо кухня і ванна кімната у вас на різних стояках — на кожен готуйтесь купувати окремі прилади. Вартість останніх, як правило, прямо пропорційна їх якості. Можна знайти варіанти як за сто гривень, так і за тисячу. Ціни на роботи зі встановлення лічильника також варіюються. Іноді фірми пропонують «акційні пакети»: прилад, допоміжні матеріали, робота з установлення, з вас — 800 гривень. Тільки за монтування лічильника фірми правлять від 200—300 гривень.
Між тим столична влада ідею поквартирного обліку води популяризує. Навіть пропонує киянам встановити лічильники в розстрочку на термін до 12 місяців.
«Пишете заявку на участь у цій програмі. Ми формуємо списки охочих, передаємо їх в адміністрацію. Остання знаходить підрядну організацію. В один прекрасний день вам телефонують і домовляються про прихід майстра. Він оглядає місце роботи і каже, скільки все це коштуватиме. Якщо ви погоджуєтесь, то вам ставлять лічильник. Далі рік відшкодовуватимете ці затрати разом із компослугами (у квитанції буде внесено окремий рядок)», — розповідає інженер ще одного столичного ЖЕК-КП. Щоправда, коли настане «той прекрасний день», у який прийде майстер і назве вартість робіт — невідомо. «Перед тим, як шукати підрядну організацію, треба знати, скільки квартир доведеться обслужити. І виділити кошти на закупку тих самих лічильників. Адже зі стелі ми їх не візьмемо... Тому поки що ніхто й нічого, просто формуються списки».
Із підслуханого під приймальнею начальника ЖЕКу:
— Думаю, витрати за встановлення лічильників має взяти на себе держава. У нових же будинках прилади обліку, наскільки мені відомо, йдуть від початку, — обурюється киянка-пенсіонерка.
— Будь-який кредит — це переплата, а тим паче, якщо в цьому замішана влада, — припускає киянин Максим. — Та й непогано було б лічильник на гарячу воду разом із градусником ставити. А то зливаємо воду, щоб посуд помити чи покупатися по кількадесят хвилин, а платимо, як за гарячу...
— Я вам ще краще пораджу: на базарах продають спеціальні магніти. Ставите на лічильник — і той стоїть. Правда, коштують вони, здається, близько 800 гривень, але себе дуже швидко окупають.
Експерти, у свою чергу, запевняють: поки не буде в країні сформовано прозорої і обґрунтованої політики тарифотворення, про бажання чесної економії можна забути. Адже собівартість комунальних послуг — мало не державна таємниця. Тим часом контрольно-ревізійне управління країни заявляє: на тарифах для населення заробляють. Приміром, рівненське обласне територіальне відділення комітету оштрафувало одне комунальне підприємство на 8,5 тис. грн. за зловживання монопольним становищем. Підприємство стягувало зі споживачів необґрунтовану плату за послугу з централізованого водовідведення. А за результатами перевірки в Макіївці виявилося, що тамтешні мешканці споживають менше... 40 відсотків від води, яку оплачують. Тобто понад 60 відсотків (129,2 млн. куб. м) води втрачається в дірявих трубах, недосконалій та неремонтованій системі комунікацій. Як наслідок на транспортування понаднормативно втраченої води підприємство додатково витратило 26,3 млн. грн., що у фактичній собівартості одного кубічного метра становило понад 60 копійок. А тепер думайте: ці випадки — виняток із правил чи саме правило...
