Ставлення до того, що заможним, але бездітним батькам в Україні дозволено скористатися послугами сторонньої жінки, яка погодилася за гроші виносити й народити їм дитя, у нашій країні навряд чи коли-небудь стане однозначним. Питання сурогатного материнства занадто дражливе. Але... вітчизняне законодавство в сфері репродуктивних технологій визнано одним з найбільш прогресивних у світі, а ціни на послуги мам — одними з найнижчих! Саме тому ринок сурогатного материнства в Україні набирає обертів...
Через терни...
Нову хвилю диспутів навколо цього питання сколихнула історія французької пари Патріса й Орелії Ле Рок, якій українка виносила й народила дівчат-близнючок Вікі й Кім. Подружжя прилетіло в Київ, підписало договір з фірмою, що забезпечує юридичний супровід, пройшло всі обстеження. Потім вони здали біологічний матеріал, знайшли сурогатну матір, оплатили рахунки, а за тим, як виношуються їхні діти, спостерігали вже з Франції. В Україну родина Ле Рок повернулася перед пологами, і 23 січня Патріс і Орелія стали щасливими батьками.
Відповідно до українського законодавства Міністерство юстиції легалізувало їхнє свідоцтво про народження для використання за межами України. Неприємний сюрприз чекав на пару в рідному посольстві — там відмовилися видавати на дітей проїзні документи, адже у Франції сурогатне материнство поза законом. І тоді батьки зважилися порушити закон. У березні, нагадаємо, батько немовлят і їхній дідусь збиралися перетнути український кордон з малятами, схованими в ящиках під сидіннями «Мерседеса», але були затримані. Суд наклав на них штраф у розмірі 29 тисяч гривень і конфіскував автофургон. Але дітей залишив генетичним батькам...
Тепер за розвитком подій уважно стежить уся Європа. Журналісти у Франції навіть провели соцопитування й з’ясували, що більш як 60% співвітчизників підтримують подружжя Ле Рок, незважаючи на незаконність їхнього вчинку. Юристи в Києві впевнені, що через Європейський Суд французам удасться все-таки легалізувати статус своїх дітей, народжених в Україні сурогатною матір’ю. Їх захищає Європейська конвенція про здійснення прав дітей, котра не дозволяє розлучати біологічних батьків з їхніми чадами, як би цього не домагалася французька держава...
Ціна питання
Звичайно, подружжя Ле Рок варте співчуття, адже вони більше десяти років намагалися стати батьками. Але хотілося б згадати й про права сурогатних матерів. В них немає біологічного зв’язку з малятами, і українське законодавство чітко про це говорить. То що ж штовхає жінок на цей крок? Навряд чи тільки співчуття до бездітного. Гроші! Це стимул. Але якщо думаєте, що сурогатна мати одержує величезні суми, то дуже помиляєтеся. Коли хто й заробляє, то це юристи, які здійснюють супровід процедури, медичні центри, котрі вирощують ембріон, ще, може, наші чиновники, які видають малятам свідоцтва про народження. А сурогатна мати одержує... компенсацію за використання своєї утроби!
Подружжя Ле Рок зізналося журналістам, що офіційно за сурогатне материнство їм довелося заплатити близько 60 тисяч євро. А Сергій Антонов, президент Асоціації «Всеукраїнська фундація компаній з огранізаційно-правового забезпечення програм допоміжних репродуктивних технологій», уточнює, що медична процедура (обстеження батьків і сурогатної матері, штучне запліднення й т. п.) коштує 30—40 тисяч гривень. А компенсація жінці, який підсаджено ембріон, становить близько 10 тисяч доларів, плюс десь 300 доларів — щомісячне утримання у період вагітності. Погодьтеся, не особливо розбагатієш. Багато українок зважуються на цей подвиг винятково з безвиході або... через неможливість іншими способами прокормити своїх рідних дітей. І це при тому, що вартість послуг української сурогатної матері вважається найнижчою в Європі!
В Україні, за офіційною інформацією, послугами сурогатних матерів за рік користується близько сотні іноземців. Ходять чутки, що хочуть заборонити використовувати наших співвітчизниць як сурогатних матерів. Як на мене — краще б підняли «тарифи» для них, залишивши жінкам право самим вирішувати: здавати свою утробу в оренду чи ні.
Безплатно — не значить задарма
Некомерційне сурогатне материнство — на безплатній основі! — дозволено в Канаді, Австралії, Греції, Ізраїлі, ПАР. Є країни, де немає прямої заборони на сурогатне материнство, заборонені лише договори про нього (їх визнають недійсними). Зокрема, в Іспанії, у Бельгії сурмама вважатиметься матір’ю народженої за програмою дитини з усіма цивільно-правовими наслідками. У Швеції біологічним батькам доводиться всиновлювати або вдочеряти таких дітей. У Норвегії забороняють проводити такі процедури на території своєї країни, але якщо дитину завезли — проблем з її реєстрацією немає.
І таке буває
У Східній Європі програми сурогатного материнства можливі, у тому числі й на комерційній основі (в Україні, Росії, Білорусії, Казахстані, Киргизії). На території СНД щорічно народжується кілька тисяч малят за програмами сурматеринства. Щоправда, не обходиться й без скандалів. Ось, приміром, один з останніх. В Улянівську Зінаїда Ракова дала згоду на участь у програмі сурогатного материнства. Під час її вагітності біологічні батьки відмовилися виконувати умови контракту й зажадали, щоб сурмама зробила аборт. Річ у тім, що «батьки» паралельно домовилися ще з однією жінкою. У неї зафіксували багатоплідну вагітність, і пара відмовилася від дитини Ракової, віддавши перевагу близнятам. Але Зінаїда не зробила аборт, а вирішила залишити маля. Коли народився хлопчик, біологічні батьки передумали й захотіли забрати дитя в сурогатної матері. Зінаїді Раковій вдалося в суді відстояти своє право на покинутого батьками малюка.
Саме такі епізоди змушують правознавців замислюватися навіть над правами ембріонів! Адже траплялися й випадки, коли дітки народжувалися з відхиленнями, і біологічні батьки, котрі так довго чекали на власне чадо, кидали його в притулку...
А як у них
У Росії, наприклад, жінка, що виносила чужу дитину, офіційно може розраховувати на гонорар у 25 тисяч доларів (більше, ніж у США). Дешевше, ніж в Україні, — тільки в Індії. Там ринок сурогатного материнства на рік становить за неофіційними даними близько 2 млрд. доларів.
І все-таки цей спосіб дітонародження за великим рахунком не тільки суперечить законам природи, а й може стати благодатною нивою для різного роду шахрайських дій. Гуманісти вважають, що сурогатні програми знецінюють материнство як таке, роблячи його предметом торгу. Тому кожна країна шукає свою норму ставлення до цього.
Наприклад, у Великобританії дітям надали право у 18 років довідатися, хто насправді їхні біологічні батьки (якщо сурогатне материнство здійснювалося на донорській основі). А оскільки бажаючих через два десятки літ почути «здраствуй, мамо (тату)» виявилося небагато, з усіма донорськими програмами в Англії успішно покінчено!.. І тепер англійські пацієнти вирушають туди, де анонімність донорства гарантована законом — тобто до нас. В Україні якщо користуються послугами донорів, батьки не знають, хто надає яйцеклітину або сперму. Їм можуть показати фото й дати скупий опис фізичних даних (колір очей, волосся, зріст і т. п.).
