Біля входу до головного корпусу Запорізького національного університету встановлено меморіальну дошку Віктору Чабаненку. Знаний в Україні учений-мовознавець, відомий громадський діяч і письменник пішов із життя рік тому. І ось колеги та друзі вирішили відзначити сумну дату пам’ятним знаком. Коли не рахувати служби в армії та кількох років учителювання, все своє творче життя Віктор Антонович відпрацював у Запорізькому педінституті (тепер Національному університеті). Однак тільки наукою та викладацькою роботою професор Чабаненко не обмежувався. Ще в 1989 році він очолив місцеве Товариство української мови імені Шевченка, пізніше був головою обласної організації Конгресу української інтелігенції та обласної «Просвіти». В 2000 роках його було обрано членом Національної спілки письменників України. Дуже м’яка, інтелігентна людина, Віктор Чабаненко водночас був принциповим у питаннях захисту мови, подальшого розвитку «української» України. До речі, в часи, коли цькували «Собор» Олеся Гончара, саме у Запоріжжі осмілилися підняти голос на його підтримку. Олесь Терентійович не раз бував у ЗНУ, Віктор Чабаненко з ним зустрічався, а вже після смерті видатного письменника саме він вів листування з його вдовою Валентиною Дем’янівною. Власне про все це йшлося у промовах присутніх, зокрема і у виступі народного депутата України, ректора ЗНУ Миколи Фролова. А студенти ілюстрували свої виступи віршами зі збірок поета Чабаненка: «Собор душі моєї», «В гостях у юності твоєї» та «У вічному двобої»...