Справжня зимова казка ожила у передсвяткові дні неподалік села Верхів Острозького району. Саме там посеред лісу оселилися, щоб здійснити дитячі мрії, Дід Мороз із онучкою Снігуронькою.
У невеличкій, засипаній снігом хатинці при світлі лампадки гість із казки щовечора читає Чарівну книгу (на знімку), в якій упродовж року записував усі бажання хлопчиків та дівчаток, їх пустощі та успіхи. Вранці ж сідає на сани, запряжені прудкими кіньми, і виїжджає назустріч малечі аж до автодороги, щоб діти не заблукали і змогли потрапити в’юнким лісовим шляхом до його зимової оселі. Матимуть там і подарунки, і новорічні розваги, і морально-повчальну бесіду...
— Ідея оживити казку народилася два роки тому, — розповідає менеджер однієї з рівненських туристичних фірм Тетяна Сиротинська. — Зрозуміло, що враження від зустрічі з Дідом Морозом у театрі чи на шкільному святі та в атмосфері зимового лісу навіть порівнювати не варто. Тут він —дійсно справжній. До речі, ніде в Україні нічого схожого більше немає. Це авторський запатентований проект нашої туристичної фірми. Допомогло нам у його реалізації державне підприємство «Острозьке лісове господарство», на території базового лісового розсадника якого ми й облаштували хатинку Діда Мороза. А місцеві жителі дали Дідусеві Морозу сани і коней...
За чарівною мрією неподалік села Верхів нині поспішають діти не лише з Рівненщини, а й із сусідньої Волині та інших куточків України. Коли поміж гінких дерев, здіймаючи копитами хуртовину снігу, з’являються запряжені в чарівні сани коні, навіть дорослі зізнаються, що їм перехоплює подих. Ця перша поява Діда Мороза — один із найемоційніших моментів. Та ще більш хвилюються діти, коли настає час заходити до хатинки казкового героя. Спілкуються вони там із дідусем переважно «тет-а-тет», як ось ця дівчинка, що хвалько взяла за руку Дідуся (на знімку). Зрідка слухати бесіду дозволяється тільки батькам. Говорять, так би мовити, про життя. Дідусь Мороз знає, за що похвалити малечу, а за що — пожурити. Однак без подарунків із хатинки ніхто не виходить.
— Дід Мороз є справжнім авторитетом для дітей, — ділиться Тетяна Сиротинська. — Це не залежить навіть від віку. Вірять у казку і шестирічні, і чотирнадцятирічні хлопчики та дівчатка. Неодноразово траплялося, що діти після цієї зустрічі абсолютно змінювали свою поведінку — ставали слухняними та сумлінно вчилися.
Утім, виявляється, не вичерпалася ще віра в казку і в дорослих. Одного разу, розповіла Тетяна Сиротинська, у Верхові сталося так, що й татусь сприйняв усе за дійсність.
— У вас що — дійсно справжній Дід Мороз?! — широко розплющивши від подиву очі, запитав, вийшовши з хатинки, дорослий чоловік. — Бо він про мого сина знає більше, ніж я...
Саме це почула від одного з батьків Тетяна Сиротинська. Виявляється, їхати до Діда Мороза спершу мала мама. Тож тато і не знав, що під час оформлення поїздки вона заповнила спеціальну анкету, де розповіла про характер, вподобання та мрії дитини. Власне, це і є секрет Чарівної книги Дідуся Мороза. Та, зрештою, аж ніяк не важливо, яка частина в цьому належить казці, а яка — кмітливому розуму.
Головне — вірити в чудо і дарувати його оточуючим. І, зрозуміло: чим довше ця віра буде в нашому житті, тим краще. Казка з дитинства зігріватиме буденність дорослого життя, назавжди збереже за собою в душі тихий куточок світла й доброти.
Світлана ТУБІНА, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
Фото Світлани ТУБІНОЇ.
