Сьогодні виповнюється 70 років доктору психологічних наук, дійсному члену НАПН України, заслуженому діячеві науки і техніки України, директору Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, професорові Івану Беху.
Народився Іван Дмитрович 9 жовтня 1940 р. в мальовничому поліському селі Олексіївці (тепер селище міського типу Вільча) Поліського району Київської області. Батько, Дмитро Родіонович, очолював на залізничній станції Вільча бригаду колійних робітників. Мати, Ольга Іванівна, працювала в місцевому колгоспі.
Вищу освіту Іван Бех здобував у Київському державному педагогічному інституті ім. Горького (тепер Національний педагогічний університет ім. Драгоманова) за спеціальністю «дефектологія, педагогіка та методика початкової освіти». Ще в інституті Іван Дмитрович займався в студентському науковому гуртку, де глибоко вивчалися теорія і методика логопедії, брав участь у наукових засіданнях логопедів, у науково-практичних студентських конференціях. У 1963 р. як переможець республіканського конкурсу студентських наукових робіт виступав з доповіддю на Всесоюзній студентській конференції з логопедії, що проводилася в Москві на базі Інституту дефектології Академії педагогічних наук СРСР — визнаного центру логопедичної науки в Радянському Союзі.
З 1964-го по 1970 р. І. Бех учителював у Микільсько-Пустинській допоміжній школі-інтернаті Києво-Святошинського району Київської області, працював вихователем і вчителем Дарницького дитячого будинку. В 1970 р. він зайняв посаду вихователя в допоміжній школі-інтернаті № 10 м. Києва, де захопився педагогічною психологією. Працюючи в цій школі, почав збирати психологічну літературу, вивчати праці видатних зарубіжних і вітчизняних психологів та дефектологів. Перша стаття Івана Дмитровича про формування в школярів здібностей до самоосвіти вийшла в ленінградському збірнику з дидактики у 1974 р. В цьому ж році Івана Дмитровича запросили на посаду молодшого наукового співробітника Київської лабораторії Науково-дослідного інституту загальної і педагогічної психології Академії педагогічних наук СРСР.
Наукову діяльність у лабораторії Іван Бех розпочав із дослідження проблеми розвиваючого навчання учнів молодших класів. Паралельно майбутній учений працював над кандидатською дисертацією й фундаментально вивчав наукові праці відомих українських і російських психологів. Це захоплення в нього триває й досі, але предметом вивчення в останні роки стали праці відомих вітчизняних і зарубіжних психологів та педагогів з теорії і методики виховання та розвитку особи.
Після захисту кандидатської дисертації «Формування у школярів узагальнених способів розв’язання практичних завдань (на матеріалі ручної праці у другому класі)» Іван Бех працював старшим науковим співробітником лабораторії психології навчання НДІ психології УРСР. У червні 1979 р. його призначають завідувачем лабораторії психології трудового виховання, а в жовтні 1983 р. — завідувачем лабораторії психології формування особистості молодшого школяра. В цьому ж році Івана Дмитровича обирають головою профспілкового комітету НДІ психології УРСР, який він очолював до 1993 р. Багаторічне поєднання наукової і профспілкової діяльності сформувало в нього риси керівника нової формації, який поєднує в собі інтелігентність і людяність з вимогливістю та організаторськими здібностями.
Захистивши в 1991 р. докторську дисертацію на тему «Психологічні основи морального розвитку особистості», Іван Бех став завідувачем лабораторії психологічних основ розвитку довільності поведінки особистості. В кінці 1993 р. його призначають заступником директора з наукової роботи новоствореного Інституту дефектології АПН України та обирають головою об’єднаного профспілкового комітету Академії педагогічних наук України. З грудня 1996 р. він директор-організатор, а потім і перший директор новоствореного Інституту проблем виховання АПН України. На цих посадах розкрилися його найкращі організаторські здібності. За короткий строк Іван Дмитрович сформував керівний, науковий і обслуговуючий персонал інституту, обладнав нові приміщення лабораторій, створив дружний і висококваліфікований колектив, відкрив аспірантуру й докторантуру, спеціалізовану вчену раду з теорії і методики виховання, дошкільної педагогіки та соціальної педагогіки, на якій захистили свої докторські й кандидатські дисертації 265 чоловік. Серед них олімпійський чемпіон Сергій Бубка та інші відомі особи.
І. Бех — відомий учений у галузі методології розвитку особистості, теорії та технології виховання. В 1995 р. його обрано членом-кореспондентом, а в 1999-му — дійсним членом АПН України. Він опублікував понад 480 наукових праць. Його роботи видавалися й перевидавалися в Україні, Росії, Польщі, Білорусі, Китаї. Науковий доробок Івана Дмитровича є істотним внеском у розвиток сучасної психолого-педагогічної концепції виховання. Він автор оригінальної теорії свідомого привласнення особистістю суспільно значущих моральних цінностей. Під його керівництвом сформовано наукову школу, яка втілює у практику ідеї цілеспрямованого створення виховних ситуацій, що сприяють моральному розвитку та довільній поведінці особистості. Ця ідея представлена в «Концепції виховання особистості», за якою працює низка загальноосвітніх навчальних закладів України.
І. Бех координує дослідження на кафедрах педагогіки та психології у деяких вищих педагогічних навчальних закладах. Розроблені ним методи діагностики та контролю морального розвитку особи сприяють удосконаленню роботи викладачів, учителів і практичних психологів. Учений плідно працює в галузі філософії нової освіти. Під його керівництвом створено програму виховання дітей та учнівської молоді, затверджену 18 серпня 2004 р. колегією Міністерства освіти і науки України.
І. Бех активно популяризує психолого-педагогічну науку. Лише протягом останніх років виступив на 45 наукових конференціях у різних регіонах України, організував 7 міжнародних конференцій. Під його керівництвом захищено 52 кандидатські та докторські дисертації, що дає підстави говорити про його наукову школу.
У 2001 р. Іван Бех керував роботою журі VІ всеукраїнського конкурсу «Учитель року» в номінації «Фізична культура», що проводився в Івано-Франківську. В цьому ж році його було призначено головою науково-методичної комісії з фізичного виховання Міністерства освіти і науки. Іван Дмитрович брав участь у рецензуванні й затвердженні державного стандарту «Здоров’я та фізична культура» для основної і старшої школи, нових навчальних програм та підручників з фізичної культури для школярів. За його концепцією особистісно зорієнтованого виховання працює більшість учителів фізкультури України.
Наукову діяльність Івана Беха гідно оцінено в керівних органах освіти і науки. Його працю відзначено, зокрема, знаком «Відмінник народної освіти УРСР» (1986) та золотою медаллю «За досягнення в науці» (2000). За вагомий внесок у розвиток психологічної та педагогічної науки Іванові Дмитровичу Беху в 2002 році присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Микола ЗУБАЛІЙ, Олександр ШАМИЧ.
