Багатодітність у депутатських родинах — явище для українського парламентаризму скоріше виняткове, аніж звичне. У голови нинішнього опозиційного Кабміну і депутата чотирьох скликань Сергія Соболєва не двоє діточок, не трійко, а — п’ятеро! Чим багатодітний татусь і пишається...— Вік дітей дуже розкиданий, — розповідає «Голосу України» Сергій Владиславович. — Першій доньці Юлі вже 27 років. Другій — Олені — 23. Старшому сину Данилу — 7 рочків. А наймолодші — двійня Меланія та Іван — народилися напередодні Різдва — 6 січня цього року.
— Хто з них найочікуваніший, найбажаніший, найнесподіваніший?
— Навіть не скажу. Юля, само собою, перша! Друга донька — також подія у родині. А після стількох років — хлопчик — теж татова радість. А тепер, тільки уявіть, двійня! Отримав від дружини такий подарунок! Щастя — безмежне, — не стримує емоцій народний депутат.
— Які ваші діти?
— Дуже різні. Навіть двійня. Це зайве підтвердження, що не буває однакових дітей. Хлопець — ураган, дівчина — поважлива, розсудлива. За ними так цікаво спостерігати. Єдине зауважу: коли вже маєш такий великий досвід батьківства, то більше починаєш цінувати не тільки кожен день, проведений з дітьми, родиною, а й годиною дорожиш, хвилиною. Тому нині я все, що не додав старшим дітям, намагаюсь максимально віддати молодшим. Незважаючи на шалену завантаженість на роботі.
— Ви на пологах, хоч на одних, були присутні?
— Ні, я не розумію цих модних віянь. У цьому сенсі я не модна людина — у мене одна дружина, діти від однієї жінки. І взагалі: в родині і в житті я консерватор.
— Як виховуєте?
— Так, як колись виховували нас. Я, наприклад, не пригадаю, щоб мій батько чи мати хоча б раз застосовували до нас, своїх дітей, якісь покарання. Ми розуміли батьків із півслова. Такі ж методи виховання залишилися і в моїй родині. Крім того, і я, і моя дружина за першою освітою — викладачі. Тому виховання дітей — це не просто стан душі, а ще й наша професія, з якої ми обоє починали. Досвіду не бракувало, тож і труднощів у нас не виникало. Ми ж свого часу і практику у дитячих таборах відпочинку пройшли, а потім учителювали.
— Старші дівчата вже дорослі. Як складаються ваші стосунки?
— Родинні стосунки у нас дуже тісні. Зараз старша донька чекає дитину, переїхала до нас, заодно й дружині допомагає справлятися з малечею. Тож спілкуємось не епізодично, а постійно. До того ж у нас є родинна традиція: хто б де не був, а у суботу-неділю вся сім’я збирається докупи, і вихідні дні проводимо разом.
— А з Данилком нема проблем? Не дуже його розпестили своєю увагою мама, сестри, батько?
— Та Бог милував, проблем ще не було, йому ж тільки сім. Але я себе пригадую: у п’ять уже спробував курити... І добре, що одразу кинув, зараз не курю. Але з сином у мене таких проблем не було. Не скажу, що золота дитина, як у кожної — свої вибрики. Але все у межах дозволеного.
— Вибрики чим «лікуєте»?
— Силові методи покарання — не для нас. Вважаємо, що правильне слово може мати набагато сильніший ефект, ніж якесь моральне приниження чи фізичне покарання.
— Ким хочете, щоб вони стали?
— Я жодною мірою не намагався впливати на вибір дітей. Ясно, хотілося, щоб вони, якщо це можливо, врахували помилки батьків. Гадаю, це є ключовим. Для дівчат головне, щоб вони були гарними дружинами і мамами. Яку оберуть професію — не настільки вже й важливо. А от для хлопців? Тут я теж консерватор: чоловік повинен бути годувальником у сім’ї. Його завдання — отримати від освіти максимум, щоб здобути гарну професію, зробити кар’єру або створити власний бізнес. Для хлопця це дуже важливо. Ось куди батькам треба вкладати кошти — в освіту дітей. Це най-най-найбільше здобуття.
— Освіту здобувати в Україні? Чи, може, за кордоном?
— Тільки в Україні. Базова освіта має бути ґрунтовною. І на це не можна шкодувати ні часу, ні грошей. А вже успішність подальшої долі залежатиме від особистої наполегливості, талантів та здобутих знань...
Записала Ірина ШАТРОВА.
На знімку: щаслива родина Соболєвих забирає маму Ніну з двійнею з пологового будинку.
Фото з сімейного архіву народного депутата.
