Дві черепахи подарували друзі Віктору Мардару з селища Стрижавка. Але обидві... втекли. Черепаху, яку хлопець назвав Тортіла, він знайшов в селі біля автозаправки.— Вона була настільки виснажена, що не мала сил повзти, — каже Віктор. — Від заправки до Південного Бугу далекувато. Не знаю, як їй вдалося дістатися туди.
Віктор мешкає у приватному будинку. Ще закінчують оздоблювальні роботи. Тому на подвір’ї стоїть велике металеве корито для води.
— У ньому я й утримував тих двох черепах, що втекли, — продовжує хлопець. — Бачите, яка висота стінок — не менше 30—40 сантиметрів. Як вони вибралися, мені важко уявити.
Хлопець звернув увагу, що в третьої черепахи дуже стерті лапи. Тому, сподівається, що Тортілі не вдасться повторити «подвиг» її попередниць. Мабуть, ті мали міцніші кінцівки. Тому й вибралися на волю. Хлопець вимостив з каміння гірку, де черепаха гріється після того, як вилазить з води. Вчасно годує.
Нещодавно Віктор звернув увагу, що у воді щось плаває. Придивився ближче — а то яйця. Нарахував двадцять штук. Невеликих розмірів — не набагато більші, ніж пташині.
— Я їх закопаю у пісок, — каже Віктор. — Саме так роблять черепахи. Може, у Тортіли з’явиться потомство...
Хлопець дуже любить тварин. Його мама згадує, як у нього одночасно було аж двадцять хом’ячків. Щоправда, це було у студентські роки. Торік Віктор закінчив навчання на фізико-математичному факультеті Вінницького педагогічного університету. Але й тепер не обходиться без тварин. Нині розводить кролів. Має ще один приємний для себе клопіт — доглядає маленьких цуценят, думає, кому б їх подарувати?
Вінницька область.
На знімку: Віктор Мардар сподівається, що третя черепаха від нього вже не втече.
Фото автора.
