Олена БОНДАРЕНКО: «Між чоловіком і жінкою повинна залишатися таємниця»

Олена Бондаренко в парламенті з 2006-го. Народилася в Макіївці Донецької області. Батько — шахтар, мати — медсестра. У неї три вищі освіти — історична, журналістська та адміністративний менеджмент. Заміжня. Анатолія Бондаренка у 2010 році було призначено заступником міністра із надзвичайних ситуацій. У рейтингу «100 впливових жінок України», складеному українським глянцевим журналом у 2007 році, Олена Анатоліївна посіла 39-е місце. Тоді її за безкомпромісний характер удостоїли звання «відважна». Наскільки це визначення відповідає створеному медійному образу в особистому житті, намагався з’ясувати «Голос України».

Дорікнути Олені Бондаренко, що вона  дарма отримує депутатську зарплату, навряд чи хто ризикне. Вона — практично на всіх засіданнях Верховної Ради, частий промовець із парламентської трибуни, активно коментує журналістам позицію своєї політичної сили в кулуарах Верховної Ради. І це незважаючи на вже помітну вагітність...

— Не скажу.

— Та ні, народити збираюся цілком традиційно. Вважаю великою дурістю, коли чоловік присутній при пологах. Пологи — це якесь жіноче таїнство, і відкриватися повністю перед чоловіком, що називається, нарозпашку, думаю, не слід. Це — модна дурість, гадаю, і не більше. Не можна, звичайно, всіх у цій дурості звинувачувати. Як народжувати, кожна сім’я самостійно вирішує відповідно до особливостей у стосунках між чоловіком і дружиною, згідно зі сформованими традиціями. Моє переконання: між чоловіком і жінкою повинна зберігатися таємниця.

— Так.

— Полінка, їй 11 років. Цього року закінчила 5 клас, до того ж, з відзнакою. Незважаючи на те, що в неї були складності з деякими предметами. Всі свої проблеми вона вирішила самотужки.

— До певної міри необ’єктивна або упереджена оцінка вчителів. У нас в сім’ї існує така установка, що ніхто й ніколи не буде за неї ходити, просити. Поліна добре розуміє, що вона повинна бути на порядок вища за всіх інших, щоб ні в кого не виникало жодних сумнівів в її знаннях або здібностях, в її компетенції в тій або іншій темі. Я пишаюся, що Поліна виявила наполегливість і, зрештою, табель ми одержали чудовий.

— Проблема була не в цьому. У нашій школі просто змінився викладач математики й одразу пішли скарги, причому від батьків, які були одностайні в тому, що вчитель не здатний пояснити предмет. Буває таке, що в педагога відсутній талант витлумачити тему. От і з’ясувалося, що розжовувати новий матеріал дітям доводилося вдома, разом із батьками. Мені не хотілося б про це згадувати, ця проблема вже позаду — Поліна піде вчитися до іншої школи.

— Ні, що ви. Дитина досі навчається в Донецьку.

— Та абсолютно всі опікуються: бабусі, дідусі, тьоті, дяді.

— Не знаю, думаю, не варто навантажувати старшу дитину молодшою. У дітей має бути свій час, котрий вони присвячують власному розвиткові. Так, привчати до сімейних обов’язків потрібно, але звалювати повністю на плечі дитини такий тягар, я вважаю, не можна. Та й лякати Поліну цією жахливою фразою «Але ти ж старша!» я не збираюся.

— Про це книжку написати можна. Але це буде книжка про те, як виховують у сім’ї Бондаренків. Проте моя дитина у свої 11 років уже чудово знає, що в кожної людини є і права, і обов’язки. Коли Поліна стикається з порушенням своїх прав, вона може вже у своєму віці їх відстояти.

— Свої права вона відстоювала у школі. Вступила в диспут з медичним персоналом. Весь клас викликали до медпункту для чергового планового щеплення. А Поліна чудово знає наше негативне ставлення до вакцинації. У той час, коли її однокласники покірно вишикувались у чергу, Поліна заявила лікарям, що без відома батьків, які відповідають за її життя, вона щеплення робити не дозволить. Медсестра, звісно, обурилася. Адже вона вперше зіштовхнулася з такою реакцією дитини на профілактичний захід. Спочатку вона сторопіла, а потім спробувала розв’язати проблему криком.

— Звичайно, медсестра зв’язалася з нами. Ми згоди на щеплення не дали. Ми Поліну не прищеплюємо, вважаємо, що це досить неоднозначний момент, і ще невідомо, чого у вакцинації дітей більше — плюсів чи мінусів.

...Не можна сказати, що позиція народного депутата Олени Бондаренко в питанні вакцинації співзвучна з державною. Хоча як людина, як мати вона, звісно, має право на свою точку зору в цьому питанні. Проте населення тепер буде в курсі: в парламенті сидять не тільки тата, котрі часто не вникають у тонкощі прищеплювального календаря, а й мами, які подбають про те, щоб у Верховній Раді не приймали законів, що дозволяють недбале ставлення до проблем підростаючого покоління.

Київ.