Останній тиждень Великого посту називається Чистим або Білим. Найважливішим днем цієї неділі був четвер, який, крім Чистого, ще називали Страсним. У цей день намагалися закінчити прибирання оселі, все вже повинно бути випраним. Є народне повір’я: коли людина встане до схід сонця та покупається у річці чи ставку, то позбудеться усіх хвороб. Малих дітей купають удома, а воду виливають на перехресті.
У четвер увечері люди повертаються з церкви із запаленими свічками. Вважається, якщо свічка по дорозі додому не згасне, то вона оберігатиме людей від лиха. У сильну грозу запалюють страсну свічку. Димом її полум’я викопчували хрести над усіма дверима, які мали охороняти вхід до житла та господарських споруд від злих сил. У Страсні четвер і п’ятницю дотримуються суворого посту. В ці дні не можна галасувати, оскільки цілий рік буде неспокійний.
Паску найчастіше печуть у суботу. У селах піч розтоплюють прутиком свяченої верби. Стежать, щоб паска не підгоріла, не впала, бо це вказує на хворобу когось із сім’ї. У суботу також фарбують крашанки і розмальовують писанки, наносячи воском орнамент.
Цього року у нас дуже ранній Великдень — 4 квітня. У Великодню ніч (з суботи на неділю) люди намагаються не гасити світло. Кажуть: якщо в момент, коли батюшка в церкві перший раз привітає зі святом, у відповідь сказати своє бажання, — воно обов’язково збудеться.
Після закінчення служби всі поспішають додому, особливо дівчата. Бо вірять: до тієї, яка перша прийшла додому, найшвидше завітають свати. Принісши додому великодній кошик, христосувались (стукались) яйцями, їли спершу їх і паску, а тоді вже інші святкові страви. Трішки паски давали усім домашнім тваринам, щоб вони були здорові.
Шкарлупку із освячених яєць збирали в торбинку, а потім закопували у полі для збереження посівів від шкідників та від вроків.
У деяких селах ці шкарлупки викидають у воду, вірячи, що ті допливуть до далекої країни, де, за давніми переказами, живуть без жодних календарів рахмани (ченці-праведники). Так вони дізнаються про настання Великодня.
Подекуди цього дня було прийнято тричі цілуватись у щоки із зустрічними. У церкві дозволялось усім бити в дзвони, тому раніше дзвін лунав і по три дні без перепочинку. Вважається, що церковний дзвін має властивість відганяти нечисту силу й хвороби.
Наступного дня (у понеділок) у деяких регіонах України обливали водою всіх зустрічних (щоб були здорові). Особливо хлопці обливали тих дівчат, котрі їм подобались. На третій день прийнято ходити у гості до родичів.
Світлана Чибирак, етнолог.
