Такого висновку дійшли хіміки. А ще вони стверджують, що виникнення закоханості пов’язане з цілою серією хімічних процесів, які відбуваються в нашому організмі. За словами відомого ученого-хіміка Олега Колодяжного, найперше закохані мають завдячувати таким хімічними речовинам, як феромони. Приміром, саме за допомогою них самці комах і тварин легко знаходять свою подругу на досить великій відстані.
— Нині розрізняють два основні типи феромонів: релізери (запускають певну реакцію поведінки комах) і праймери — ті, що змінюють фізіологічний стан особини й модифікують її розвиток, каже О. Колодяжний. Релізери представлено хімічними сполуками, які досить швидко поширюються в повітрі, а от праймери передаються контактним шляхом. Серед релізерів розрізняють кілька підтипів. Наприклад, атрактанти — закличні речовини, стимулятори — викликають підвищену активність, детергенти — спричиняють гальмівну реакцію комах тощо. Зазначу, що зазвичай феромони являють собою не одну речовину, а суміш основної, яка переважає за масою, з невеликими домішками інших компонентів.
До речі, першим у світі так званий запах кохання відкрив українець — учений з Буковинського університету Яків Кіршенблат. Щоправда, він назвав феромони — хімічні «звабливі» речовини — телергонами. Утім це аж ніяк не змінює суті.
Нині учені знають кілька сотень підвидів феромонів. Вони впевнені, що кожна людина має свій власний аромат — суміш запахів, обумовлену статтю, генами, типом шкіри, кольором волосся, темпераментом і навіть дієтою. І цей таємничий «коктейль» відіграє особливу роль у виборі об’єкта кохання. Побутує думка, що жінкам подобається запах саме тих чоловіків, молекули ДНК яких максимально відрізняються від генного набору їх самих, і навпаки.
На сучасному ринку парфумерної продукції можна побачити товари, котрі позиціонуються як такі, що містять феромони, а їхні виробники стверджують, що так звані еліксири кохання посилюють привабливість. Що скажуть на це хіміки? І чи справді є докази того, що запахи, які ми вдихаємо, можуть впливати на підсвідомість?
Олег Колодяжний стверджує, що існують докази цього. «Магічні молекули», окрім стимуляції сексуальної сфери, є ще й сильними природними антидепресантами. Завдяки використанню феромонів людина може бути привабливішою, цікавішою. Це певною мірою може сприяти її кар’єрному зростанню тощо. Але феромон, каже вчений, аж ніяк не може управляти іншими людьми, оскільки людина — істота розумна. Така дія феромонів притаманна більшою мірою тваринному світу. Тому вчений схильний вважати, що ауру «сексапільності» чи «афродізіака» навколо парфумів дуже часто робить реклама — оголені тіла, поцілунки, затуманені погляди... Водночас офіційний науковий світ не вважає ці твердження аксіомою. Хоча такі гіпотези теж мають певне раціональне зерно, яке не можна відхиляти.
Є також думка, що сигнали нюху відіграють важливу роль у формуванні зв’язків між батьками і дітьми, а також між членами родини, які мешкають спільно. Експерименти свідчать: не лише немовлята здатні розпізнавати запах матері, а й мати може впізнати свою дитину за запахом. Були випадки, коли, приміром, мати із великої кількості однакових знаходила майку своєї дитини. Водночас відомо, що жінкам подобається запах чоловіка, якщо сам чоловік їй подобається, і навпаки. Мабуть, тут ще не можна робити якихось остаточних висновків. До того ж зводити все лише до феромонів, каже Олег Іванович, не варто. Адже почуття закоханості супроводжується підвищенням концентрації в крові багатьох гормональних молекул, адреналіну тощо. Гормони та адреналін переводять організм у стан радісної активності. Загострюються всі почуття. До речі, коли ви цілуєтеся, мозок миттєво проводить хімічний аналіз слини та «ухвалює рішення» про вашу генетичну сумісність з партнером. Поцілунок до того ж перешкоджає утворенню стресових гормонів, відповідальних за негативний вплив на людину. Наявність цих хімічних реакцій пояснює, чому закохані відрізняються невичерпною енергією і гарним здоров’ям. Адреналін переводить наш організм у стан певного піднесення, активності, активізує його, якщо раптом той відчує небезпеку чи опиниться у стресовій ситуації, під час сильних переживань.
Є ще одна хімічна речовина, молекули якої синтезує наш головний мозок, і вона має безпосередній стосунок до кохання. Це — окситоцин. Він підвищує чутливість нервових закінчень та стимулює м’язові скорочення. За однією з гіпотез, саме виділення окситоцину призводить до статевого збудження. До речі, варто зауважити, каже вчений, що в організмі з часом виробляється звикання до окситоцину . Щоб збуджувати нервові центри, а отже — підтримувати стан закоханості, їх потрібно дедалі більше. Тим часом за 3—4 роки наш організм уже не виділяє їх у достатній кількості. Про це свідчить і сучасна статистика розлучень — пік припадає на четвертий рік. Але ті, хто зумів пережити цей період, мають дякувати іншим хімічним речовинам — ендорфінам, які діють подібно до заспокійливого морфію.
...Одне слово, з’ясовується: те, що ми називаємо коханням — це просто біохімічні процеси. Але, мабуть, було б занадто просто все зводити лише до хімії. Бо як тоді пояснити хімічною мовою, чому закохані часто мислять і відчувають однаково, чому їх хвилюють близькі проблеми? І ще багато «чому», відповіді на які нам поки що невідомі. І хоч би як людина прагнула помістити в пробірку субстанцію любові й створити аромат, який зробив би нас неповторними, ця формула поки що залишається загадкою. І це, мабуть, правильно.
