Як відомо, мавпи живуть у тропічних лісах, стрибають по гілках і ласують бананами та іншими південними делікатесами. Одне слово, — нормальне мавпяче життя. Але є серед них кілька десятків «диваків», які своїм постійним місцем проживання обрали... північне узбережжя японського острова Хонсю.
Учені поки що не можуть пояснити, чим спокусило воно свого часу невелику зграю макак. І клімат там непідходящий — морози до мінус десяти градусів. І навколишній пейзаж очей особливо не радує — голі скелі, що продуваються всіма вітрами. Та й із їжею не густо — тут вже не до бананів, якщо земля два місяці на рік вкрита глибоким снігом. Здавалося б, мавпам тут просто не вижити. Однак учені Кіотського університету і Японського центру з вивчення мавп ось уже кілька десятиліть спостерігають за «оригіналами» і з подивом констатують, що макаки зуміли чудово пристосуватися до суворих умов. На їхню думку, це пояснюється насамперед двома обставинами. По-перше, макаки поступово на
стільки загартувалися, що легко переносять навіть морози. А головне, «спартанці» навчилися бути невибагливими до їжі. Узимку їхнє меню обмежується гілочками, очищеними від кори, бруньками, різними корінцями та цибулинами. Щоправда, якщо їх вдається викопати з-під снігу. У хід ідуть ще й водорості і черепашки, яких вони збирають на березі. Жодна нормальна мавпа й у рота б не взяла таку їжу, а «сніжні» макаки залюбки ласують ними!
У незвичайної колонії немає написаної історії, але, як, вважають учені, вона тим не менш налічує не одне сторіччя. Колись клімат північного Хонсю був значно м’якшим, і тут жили численні зграї макак. Наступне похолодання поступово витіснило їх на південь. Лише кілька десятків «диваків» зберегли вірність «землі предків». Головну роль тут, вочевидь, зіграло гаряче джерело, що позитивно впливало на життя мавп. Загартовування загартовуванням, але погрітися в ньому в тріскучі морози все-таки приємно. Щоб не було тисняви й сварок, ватажок зграї суворо підтримує раз і назавжди встановлений порядок. Спочатку теплу ванну приймають макаки зі своїми чадами, потім батьки сімейства й тільки потім пустотлива молодь. Щоправда, як помітили дослідники, для себе ватажок робить виняток і просиджує в джерелі всі три зміни. Благо є й привід: на місці легше стежити за дисципліною.
Так і живе ця незвичайна колонія мавп за 38-ю паралеллю...
Наша Довідка
Макаки — рід нижчих вузьконосих мавп підродини мартишкових. Вовна жевто-бурих відтінків, у деяких — чорна. Розвинені сідничні мозолі. Довжина тіла — 34—65 см, хвоста — 5—70 см, важать від 3,5 (крабоїд) до 18 кг (японська макака), самки — менше. 12 видів. 1 вид — магот, або безхвоста макака, живе в Африці (Марокко, Алжир, Туніс) і на південному заході Європи (скеля Гібралтар), у Південній Азії — інші 11 видів. Тримаються на землі або на деревах. Харчуються плодами, корінням, молодим листям, рисом, кукурудзою, картоплею, цукровою тростиною, а також комахами і їхніми личинками. Формозька макака й крабоїд їдять молюсків і ракоподібних. Живуть групами — по 10—20 особин. Японські макаки — в кілька разів більшими. Раз на рік народжують одне дитинча. Досягають зрілості в 3,5—4,5 року, вагітність триває 5—6 місяців.
Спосіб життя — напівдеревний, груповий, з яскраво вираженою ієрархією. Розвинене спілкування за допомогою звуків, міміки, жестів. Класичні лабораторні тварини. Три види макак занесено до Червоної книги.
