А лише доповнюватиме
Принаймні так стверджує Костянтин Олійник, директор і засновник козацького дендропарку, який днями відкрився майже в центрі столиці, на Відрадному. До речі, на відкриття безкоштовно могли потрапити всі, у кого в одязі були українські елементи. Організатори запевнили, що так буде й надалі.
Одразу ж за брамою гостей зустрічали місцеві «таксисти» — козаки на бричках, які й доправляли всіх у епіцентр подій. Як на мене, раділи від цього не так діти, як дорослі — де ще так покатаєшся? А вже в центрі вирувало справжнє фестивальне життя. Про свято весь час нагадували постріли з гармат. Як жартома пояснив Костянтин Олійник, так козаки сповіщали супостату, що вони вже в Києві. Далі по всій території відбувалися майстер-класи. У будиночку коваля виготовляли рогачі, підкови. Вишивальниці між роботою торгували своїми витворами та брали замовлення. То тут, то там лунали співи, а в величезних казанах булькали юшка й куліш. Гончар Василь біля своєї хати навчав усіх бажаючих ремеслу виробів із глини. До речі, досі Василь, як каже, жив від ярмарку до ярмарку. Тепер хоче «осісти тут на постійній основі». Решта ж вакансій поки що не зайняті. Тож пан Костянтин принагідно одразу ж на святі закликав усіх талановитих, а головне з козацькою душею до співпраці.
— Наша головна мета, — зазначив Костянтин Олійник, — показати, що козаки не були якимись низькородними простаками, якими їх часто-густо змальовували. Вважається так: козак на салі спить, сало їсть і салом укривається, а ще п’є сивуху та й взагалі не має жодного поняття про культуру побуту. Все це — міф. Тож ми хочемо донести, що за козаччини Україна мала двері в Європу, коли інші тільки лізли у вікно, — резюмував пан Костянтин.
І в козацькому поселенні взялися міф розвінчати. Про добре налагоджений побут тут свідчать млини — один працює на воді, інший на вітрі, поварня, є будиночок коваля, будинок гончара, кошара для овець і навіть театр та будиночок ворожки. А посередині слободи вивищується церква Покрови Пресвятої Богородиці. Збудували її за аналогом тієї, що стояла колись за часів Хмельниччини на знаменитій Січі. У церкві майже сотня ікон. Їх написали сучасні столичні майстри. Утім, усі вони виконані за тими канонами, за якими писали в часи славетних гетьманів Орлика, Мазепи, Хмельницького тощо. За словами керівника «Мамаєвої слободи», церкву спеціально робили дуже непримітну ззовні і сяючу золотом усередині. Це певна аналогія —так має бути і в людини! До речі, кажуть, у церкві можна безкоштовно обвінчатися, похреститися, замовити службу.
Головна відмінність слободи, приміром, від уже добре знаних музеїв просто неба на кшталт «Пирогів» , що тут усе зробили сучасні майстри, але за старовинними кресленнями. Приміром, тин на кожному відрізку різний, його плетіння не повторюється, а водночас це виглядає як єдиний ансамбль.
А в день відкриття у «Мамаєвій слободі» всі насолоджувалися дійством. Особливої родзинки додав виступ козацького кінного театру під керівництвом Олега Юрчишина із самої Хортиці. Колектив уже давно підкорив Європу, Америку і навіть Японію, а цього дня справжнє задоволення отримали й кияни. Завершив святковий вечір Олег Скрипка. За його словами, у такий спосіб він реабілітувався за скорочену програму недавньої «Країни мрій». Через кризу цей етнічний фестиваль тривав у столиці лише день. Тепер, судячи з усього, «Мамаєва слобода» буде його гідним послідовником. Садиба працюватиме всі дні, а в свята тут робитимуть особливі наголоси.
Фото агентства «Прес-КІТ».