За 70 кілометрів від Миколаєва на території Березанського району розташовується селище Коблеве. Місця тут дуже красиві — на березі Чорного моря піднімаються в небо сосни, найчистішої білизни пісок, дивовижний клімат, аромат повітря, настояного на різнотрав’ї степу, який підступає до морського берега.
Чи треба казати, що в наші дні курортно-рекреаційна зона, розташована на морському березі, стала привабливою й для будівельників, і для тих, хто намагається зметикувати, відхопивши практично задарма гектар-другий заповідної землиці.
Але героєві турецької війни й у голову не могло прийти, що настане час, і цю заповідну красу доведеться захищати вже від своїх ловкачів, які заради заповідних гектарів готові, образно кажучи, пролізти крізь вушко голки. Наприклад, 21 квітня 2008 року Миколаївською обласною державною адміністрацією було видано розпорядження № 157-р, відповідно до якого одній із приватних фірм в урочищі Коблеве надавалася для рекреаційних цілей і пляжних послуг земельна ділянка площею 8,75 гектара. Передавалася вона у довгострокове (на 49 років) тимчасове користування із земель лісового фонду, які перебували в постійному користуванні державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство».
Що робить далі комерційна фірма? Вона перекриває доступ у пляжну зону громадянам, котрі мріють зануритися в морські хвилі. Ті, природно, починають скаржитися в правоохоронні органи. Прокуратура Миколаївської області, вивчивши матеріали, пов’язані з реалізацією виданого облдержадміністрацією розпорядження, дійшла висновку, що цей офіційний документ виданий з порушенням низки положень Лісового, Земельного й Водного кодексів України. Прокуратура звернулася із протестом в облдержадміністрацію, зажадавши скасування цього розпорядження. Чиновники протест прокуратури відхилили. І тоді прокуратура звернулася з позовною заявою в Центральний районний суд Миколаєва.
Розгляд цієї позовної заяви відбувся напередодні відкриття нинішнього курортного сезону. Центральний районний суд Миколаєва задовольнив позов прокуратури області про незаконність розпорядження обласної держадміністрації про передання приватній фірмі лісової ділянки в Березанському районі.
До речі, цього ж дня той само Центральний районний суд розглядав ще одну «курортну» справу. Йдеться про визнання незаконним розпорядження Миколаївської обласної держадміністрації № 158 від 21 квітня 2008 року про передання іншій комерційній фірмі лісової ділянки площею 7,7 гектара в урочищі Рибаківка Березанського району. І знову в довгострокове користування (терміном на 49 років), знову для рекреаційних цілей і надання пляжних послуг, і знову за рахунок земель лісового фонду, які знов-таки перебувають у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство».
В іншому районі області — Жовтневому — правоохоронні органи також змогли запобігти порушенню земельного законодавства. Розпорядженням глави Жовтневої РДА № 435 від 06.10.2006 було надано дозвіл на виготовлення техдокументації з землеустрою щодо вилучення земельної ділянки в Миколаївського держлісгоспу на території державного заповідника «Мішкове-Погорєлове».
— Природно, що прокуратура області внесла протест на рішення Жовтневої РДА, — розповів «Голосу України» прокурор Миколаївської області державний радник юстиції 3-го класу Микола Стоянов. — Протест прокуратури задовольнили, а незаконне розпорядження скасували.
Так вийшло, що саме рекреаційні, заповідні гектари стають останнім часом у Миколаївській області об’єктами атаки. Ось показовий приклад. Органами місцевого самоврядування були виділені земельні ділянки для будівництва двох супермаркетів, виставкового центру, торговельного представництва, салону виставок-продажів на Київському шосе — на розі Матвєєвського повороту в Центральному районі Миколаєва. Але виявилося, що будівництво має вестися на місці двох із трьох курганів курганної групи, яка включена рішенням обласної ради (від 09.08.88 р. № 216) у державний перелік визначних пам’яток археології місцевого значення. Природоохоронна прокуратура області виступила з протестом, і незаконне рішення було скасовано.
Ну й останній, найсвіжіший приклад того, як переміг закон, що стоїть на варті збереження унікальної природи Миколаївщини. Рішенням № 10 від 06.07.2006 сесія Миколаївської обласної ради виділила на території ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» 27 гектарів під розширення «хвостової» частини Олександрівського водосховища на річці Південний Буг.
Представники екологічної громадськості області намагалися переконати депутатів облради не приймати цього згубного для навколишнього середовища рішення. Адже збільшення об'ємів Олександрівського водосховища й використання його в технологічних цілях у рамках функціонування Южноукраїнського енергокомплексу могло призвести до зниження якості питної води й виникнення загрози підтоплення. Проте народні обранці проголосували за рішення про виділення 27 гектарів землі заповідника для розширення водосховища.
Антоніна Галкіна й Олександр Малицький, люди, які високих посад не обіймають, а просто люблять свій край, почали судитися з облрадою й НАЕК «Енергоатом» в особі Южноукраїнської АЕС. Суд першої інстанції скасував рішення Миколаївської обласної ради. Але Одеський апеляційний адміністративний суд у свою чергу скасував рішення суду першої інстанції.
А 5 червня напередодні Всесвітнього дня довкілля Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийняла рішення на користь територіальної громади. Тобто рішення Миколаївської обласної ради про виділення 27 гектарів землі на території ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» в життя не втілюватимуть.
