Моїй дочці — 23 роки. З дитинства в неї періодично виникають проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Нічого страшного нема, просто в період загострення (як правило, це весна та осінь) доводиться іноді сидіти на дієтах. Але мене хвилює її психологічний стан: в останні три роки вона намагається викликати до себе жалість з боку оточуючих. Усім на роботі, в інституті й друзям вона розповідає, як серйозно хвора й що її потрібно оберігати. А мене й узагалі шантажує: будь-яке прохання (прибрати у своїй кімнаті, приготувати сніданок і т. п.) закінчується істерикою: дочка починає плакати, що їй, хворій, нічого робити не можна, а я, така безсердечна, примушую. Я вже думала, що вона й справді хвора, але всі аналізи, які вона здала, ніякої хвороби не виявили. Чому так відбувається і що мені робити в цій ситуації, адже спілкуватися з дочкою стає дедалі важче?..

Олена КОСТИК.

Миколаїв.

Відповідає психолог Тетяна ГУРЛЄВА:

— Буває, що люди пояснюють свої хворобливі стани тим чи іншим соматичним захворюванням (усі тілесні недуги). Але тіло пов’язане з психікою. «Немає ніяких тільки психічних і тільки соматичних хвороб, а є лише живий процес у живому організмі; життєвість його й полягає саме в тому, що він поєднує в собі і психічний, і соматичний бік хвороби», — писав О. Р. Лурія.

Розвиток психосоматичних захворювань супроводжується стражданнями, центром фіксації яких є орган, з погляду самої людини найбільш уразливий і важливий. Побоювання й страхи найчастіше пов’язані з проблемами серця, шлунково-кишкового тракту, статевих органів, головного мозку й проявляють себе вже в дитячому й підлітковому віці.

Людина, яка боїться за свої здоров’я й життя, щохвилини прислухається, чи немає в тілі незвичайних відчуттів, зосередженість на яких може спричинити фізичні симптоми, що імітують хворобу. Тривожні стани поєднуються з почуттям провини, власної неповноцінності, непевністю в своїх силах. Показово, що при поліпшенні психологічного стану соматичні скарги часто зникають, що підтверджує більше надуманий характер захворювань.

Тривога, страх, занепокоєння виникають у підсвідомості й шукають вихід, а уявне нездоров’я — лише привід звільнитися від них, випустити назовні, вважають фахівці. Нарікання на здоров’я, роль хворого може розглядатися як спосіб домогтися підтримки оточуючих. Це відбувається через бажання привернути до себе увагу. Це — пошук ліків від самітності, байдужості й нелюбові з боку важливих людей. Коли душа болить — хворіє тіло й доступними йому засобами повідомляє, а то й кричить про свої страждання. Зверніть увагу, людина щаслива не схильна прислухатися до негативних відчуттів, вона вища за це, ніби літає, відчуваючи не тягар симптомів і болю, а легкість у всьому тілі.

Потрібно уважно поставитися до слів помисливої людини, вислухати її, дати зрозуміти, що вам зрозумілі її переживання й ви готові допомогти їй упоратися з недугою. І не живити страхи й побоювання, не носитися з болящим усією родиною (або групою в інституті, на роботі) — цим тільки розохотите уявного хворого, утягнете й себе, і його у вир безперервних страждань, сумнівів, нерозуміння.

Тривожно-недовірливі переживання небайдужої вам людини можна заспокоїти підбадьорливими словами, що в її стані немає нічого страшного, спробувати відволікти оптимістичними прикладами, гумором.

Приділіть близькій людині більше уваги, не скупіться на прояви своєї любові, симпатії, поваги, визнання її цінності й унікальності. Якщо вона потребує допомоги, активної участі у здійсненні задумів — будьте поруч, підставте плече, підтримайте порадою. Допоможіть повірити й у її особисте щастя, у любов, що здатна зцілити будь-яку недугу.

Відвідування театру, кіно, виставок і музеїв, прогулянка в лісі або в міському парку, придбання приємної дрібнички, неважкий вид спорту або легка щоденна гімнастика, плавання, зустрічі з друзями, спільні урочистості, участь у житті й проблемах близьких людей, захоплива робота, професійні зустрічі — все це допоможе кожному з нас упоратися з тяжкими переживаннями, а то й з наявними симптомами хвороби. За розум, віру, оптимізм, жвавий інтерес до життя ваше тіло вам тільки подякує.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.