«Зайві» люди теж хочуть їсти...

Минули ті незабутні часи. Про них сьогодні нагадують відновлені у 2008 році Батуринська фортеця, палац гетьмана Кирила Розумовського, а також сотні інших пам’яток Чернігова, Ніжина, Прилук, Любеча, Новгорода-Сіверського. Мало якому краю пощастило на таке суцвіття історичних місць! Головне — це не якась містечкова минувшина. Багато подій, які відбувалися на Чернігово-Сіверщині, пов’язані зі становленням державності України. От хоча б отой відомий бій під Крутами у січні 1918 року. Для усієї української юні, громадськості тут постав кілька місяців тому Монумент-меморіал «Героям Крут», щоб нагадувати всім, що любити Вітчизну — це й віддавати, не вагаючись, життя за неї.

Вищезгадане — найприкметніша особливість Чернігівського краю. Він таїть у собі цілу комору моментів української героїчної минувшини, без уроків якої важко обійтися у сьогоденні.

На жаль, склалося так, як кажуть старі діди: от було за нашої молодості, а тепер...

Після повстання мазепинців Російська імперія ліквідувала Гетьманщину, поділила її територію на намісництва, а згодом утворила Малоросійську губернію, роздроблену пізніше ще на кілька. Центр колишньої української автономії після створення Чернігівської губернії перетворився на пересічну провінцію. Ще в ХІХ столітті на Придесенні з’явилася проблема зайвих людей: попри тяжке життя, мінімум харчів, у селах домінувала велика народжуваність. З чим це було пов’язано, важко сказати. Можливо, з відносною стабільністю. Нові родини заводили по 10—12 дітей. Багато з них помирало. Однак, незважаючи на це, населення збільшувалося високими темпами. У 1898—1913 роках згодилися виїхати за Урал майже 250 тисяч чернігівців.

Демографічні втрати і... ніякої катастрофи?

Про складну демографічну ситуацію у нинішній Чернігівській області є багато спекулятивних версій. Кожна команда управлінців, яка приходить до влади, звинувачується опонентами у погіршенні життя, а отже, у зменшенні народжуваності, збільшенні смертності населення. Попри це, незалежно від побажань, ідей зупинити цей процес, реальних контрдій, мешканців регіону дедалі меншає.

Якщо у 1965 році їх було 1592,7 тис. чоловік, у 1981-му — 1483 тис., 1990-му — 1405,8 тис., то у 1997-му — 1333,4 тис., на 1 листопада 2008-го — 1124,3 тис. Річні показники смертності вражають: 1990 рік — 20861 чоловік, 1995-й — 25706, 2003-й — 24861, 2007-й — 24433.

Фактично щороку Придесення зменшується на один невеличкий район (досить сказати, що у Срібнянському і Талалаївському районах проживає відповідно 12610 та 14616 чоловік!). Нині справи з народжуваністю завдяки фінансовій підтримці матерів істотно поліпшилися. Якщо п’ять років тому на Чернігівщині народилося 8813 малюків, то у 2007 році вже 9500. Але, зрозуміло, кардинальних зрушень у найближчому майбутньому не станеться. Даються взнаки наслідки демографічних втрат 1932—1933, 1941—1945, трудових примусових мобілізацій 1946—1960 років. До того ж протягом наступних десятиріч сільські юнаки та дівчата масово виїжджали на заробітки у Сибір, Донбас, Київ, білоруський Гомель (північні райони!). Так, на Чернігівщині залишилися їхні старенькі батьки або їхні могилки. Але діти цих чернігівців-емігрантів, онуки вже працюють на іншій території. Поступово їхній зв’язок з рідною землею втрачається. Про це свідчать понад 20 тисяч хат-пусток, за якими вже родичі не хочуть наглядати. У 468,3 тис. наявних нині домогосподарств лише у 159,8 тис. є діти!

Що буде далі? Як свідчать прогнози, у Срібнянському районі у 2015 році дітей назбирається лише на одну школу. Кількість пенсіонерів щороку збільшуватиметься. Нині їх 387 тис. Схоже, цей показник за десять наступних років перевищить 500 тис. чоловік.

Ніякої катастрофи, здається, не станеться. Парадокс, але факт є фактом: Чернігівщині у нинішніх реаліях стає дедалі важче забезпечити місцевих жителів роботою. Особливо на селі. Коли до 1990 року в колгоспах налічувалося у кожному до 400—600 працюючих, то нині у всіх сільгосппідприємствах області працює ледь не 30 тис. чоловік! Тисячі трактористів, комбайнерів замінила потужна техніка інвесторів. Спочатку останні брали охоче землю південних районів. Нині йде конкурентна боротьба за угіддя північних районів. За день новітня техніка виорює стільки ріллі, скільки могла «освоїти» ціла бригада колишніх тракторців радянського виробництва. Скажімо, вісімнадцятиметровий посівний комплекс «Хорш-Агро-Союз», зачеплений трактором «Кейс», у селі Монастирище та інших селах працює на посівній цілодобово, впорюючи за зміну 250 гектарів. Це у п’ять разів більше, ніж могли зробити трактористи до цього. Агрегат СТОВ «Інтер» Ічнянського району замінив працю 25 механізаторів і при цьому споживає вшестеро менше пального на гектар, ніж його попередники.

Тож типовий кілька років тому краєвид із забур’янених площ залишається у минулому. Оновлення машинно-тракторного парку, темпи якого зросли вдвічі, широке впровадження ресурсозберігаючих технологій обробітку ґрунту, за якими було підготовлено понад 80 відсотків площ, дали змогу товаровиробникам торік скоротити витрати лише на паливі на 22 млн. грн.!

Отож, схоже, сумна демографія Придесення начебто не така вже й страшна. Для нинішнього обласного сільгоспвиробництва, яке щороку стає технічно озброєнішим, не стоїть проблема людських ресурсів. Так само нема їхнього дефіциту в містах. Модернізація промислових підприємств (зокрема, чернігівських велетів «Чексіл», «Хімволокно») теж призводить до вивільнення робочої сили. Тому область має її сьогодні надлишок. Офіційно зареєстрованих безробітних нині — 23,4 тис. Однак «зайвих» насправді удвічі-втричі більше. На біду, до їх кількості додаються скорочені внаслідок нинішніх економічних негараздів роботяги з Києва, Москви.

Світова криза, на жаль, не оминула й Придесення. У вересні ЗАТ «Чернігівський автозавод» до п’ятирічного ювілею випустив 4-тисячний автобус. А вже у грудні конвеєр промислового виробництва зупинено, сотні людей відправлено у відпустки.

— На автозаводі стоять 200 автобусів, є на них покупці, — каже заступник голови облдержадміністрації Володимир Приходько. — Але банки не видають останнім кредитів на придбання техніки.

А відтак цехи простоюють і чекають кращих часів.

Так само у складній ситуації опинилося ВАТ «Домобудівник», з яким не розрахувалися основні замовники. Мільйонні борги перед будівельниками фактично паралізували їхню діяльність.

До лютого у чернігівських лісгоспах мають скоротити з 4000 працюючих майже 800 чоловік. Це пов’язано з різким падінням замовлень будівельної галузі на деревину.

Уже в грудні статус безробітного отримали на 23,3 відсотка більше людей, ніж на цю дату торік.

Актуальним у цьому зв’язку є питання: що робити з надлишком робочої сили? «Сприяти» всіляко, щоб він передчасно не перетягував на себе велику частину соціальних виплат і їхав світ за очі шукати пристойнішого заробітку? Чи все-таки шукати шляхів, аби молоді люди знаходили роботу якщо не в селі, то хоча б у райцентрі?

Багато в цьому плані робиться. Позитивним моментом, зокрема, для Чернігівщини є розвиток малого підприємництва. У ньому вже працює 105 тис. чоловік. Цей сегмент ринку дедалі швидше нарощує свої можливості, серйозно конкуруючи з промисловими флагманами. Лише торік кількість осіб-підприємців зросла на 4,4 тис. чоловік. Загалом місцеві бюджети минулого року отримали від діяльності малих підприємств, підприємців майже 110 мільйонів гривень надходжень, на третину більше позаминулорічних показників.

Але, скажімо, такий проект, як побудова у Новгород-Сіверському районі потужного цементного заводу, «загруз» у бюрократичних узгодженнях, екологічних експертизах. Так, там є проблема із забрудненням двох-трьох кілометрів округи. Але ж вона не настільки загрозлива, як алкоголізм у найближчих селах: останній через незайнятість дорослого населення завдає його здоров’ю набагато більшої шкоди, ніж модерне виробництво.

Жити в багатьох селах через це стає досить проблематично. Майже щодня деградовані елементи тероризують пенсіонерів. У Носівці 22 листопада вночі катували Анатолія та Валентину Андрушків, палили їм руки, ноги, аби зізналися, де ховають гроші. У Носівському районі до помешкання 77-річної Марії Жереб з села Андріївки 11 листопада такі самі «добродії» завітали вночі. Незважаючи на те, що жінка віддала зловмисникам пенсію, вони вибили двері, шукаючи поживи.

Модою стало купувати на Чернігівщині під дачі садиби померлих селян. Такі будинки, особливо над Десною, Сеймом, Дніпром, дуже зросли у ціні. За них правлять часом і понад 10 тисяч доларів. Але щасливі нові власники, які не можуть постійно перебувати на дачі, незабаром потерпають від місцевих реалій: бездоглядні помешкання нещадно грабують. Вікна вибивають. Залізні рукомийники здають у приймальні пункти металобрухту. Вирощені овочі, фрукти теж часто стають здобиччю сільських люмпенів, які у такий ганебний спосіб заробляють собі на прожиття.

Прошарок чоловіків і жінок, які стимулюються лише алкоголем, на селі за останні десять-п’ятнадцять років значно зріс. У таких родинах виховується, хоча точніше сказати, пущений на самоплив, відповідний контингент молоді, орієнтований на правопорушення, виживання в умовах браку стабільних харчів. Неблагополучні матері, стимульовані значною фінансовою допомогою за народження дитини, дають життя кільком нащадкам, яким доводиться займатися самозабезпеченням з малих літ на вулиці, у сусідів. На жаль, один дільничний міліціонер на кілька сіл не має можливості проконтролювати дії, поведінку усіх деградованих осіб, їхніх дітей, оскільки таких досить багато.

Зрозуміло, цю проблему не можна закрити лише поліпшенням діяльності правоохоронних органів, каральними заходами правосуддя, позбавленням волі найактивніших порушників громадського спокою. Сільське безробіття, хоч як прикро, продукує знову і знову нових злодюг-потвор, здатних за самогон, дещицю грошей піти на вбивство, крадіжку. Протистояти цій тенденції може лише створення реальних робочих місць, зайнятість людей.

Усе було б добре, якби...

Та кардинальних зрушень у цьому плані, вочевидь, найближчим часом не буде. Не тому, що у Чернігівській облдержадміністрації та облраді цього не хочуть. Або, приміром, у Семенівській райдержадміністрації чи райраді. Так, на обласному, районному рівнях задаються певні правила гри, відбуваються наради, проводяться сесії. Чиновники возять різні прохання, пропозиції, звернення, проекти до Києва. Депутати затверджують регіональні програми. І це часом дає певний результативний ефект у масштабах всієї області. Минулий рік — прикметний щодо цього.

Чернігівська влада 2008 рік, як ніколи, пережила напружено, у нервовому пресингу політичних опонентів. Було багато емоцій, звинувачень. Попри намагання дискредитувати головних обласних очільників, результати роботи виконавчої влади виявилися досить несподіваними для всіх, хто слідкує за конфліктом місцевих еліт, політичних сил на Придесенні. Хоча державні субвенції з Києва прийшли з великим запізненням улітку, з різноманітними бюрократичними перепонами та неузгодженнями, все-таки виконавча влада мобілізувалась на оперативне освоєння 30 млн. 155 тис. грн., виділених на соціально-економічний розвиток. На 1 грудня з них освоєно 27,8 млн. грн.

Практично завершено реконструкцію 42 закладів освіти, 4 об’єктів охорони здоров’я, 4 будинків культури, а у 27 закладах бюджетної сфери реконструйовано котельні із застосуванням нових енергозберігаючих технологій.

На будівництво підвідних газопроводів до сільських населених пунктів виділено субвенцію в 10 млн. грн. До початку грудня вже виконано і оплачено робіт на суму 7,8 млн. грн. Підвідні газопроводи до 10 сіл завдовжки 50 кілометрів незабаром буде введено в експлуатацію.

Крім того, на фінансування робіт з будівництва газопроводів і газифікації населених пунктів були спрямовані кошти субвенції на енергозбереження. Станом на 21.11.2008 року освоєно 1,9 млн. грн. із 2,9 млн. грн. Це, в свою чергу, дає змогу газифікувати ще 10 сіл з введенням в експлуатацію 27 кілометрів газових мереж.

Заслуговує на увагу й така позитивна статистика: протягом року відкрито 9 дошкільних навчальних закладів, завдяки чому рівень охоплення дітей дошкільною освітою зріс до 57,2 відсотка.

— Ми поставили перед собою мету — у цьому році забезпечити всі дільничні лікарні спеціалізованим транспортом, — звітував на листопадовій сесії обласної ради голова облдержадміністрації Володимир Хоменко. — Вже придбано 75 одиниць автотранспорту за кошти обласного бюджету на загальну суму більш як 4 млн. грн., 18 одиниць — місцевих та дві — за рахунок спонсорської допомоги. Вперше за останні роки отримання екстреної допомоги для сільського населення стало доступнішим — парк санітарних автомобілів лікувально-профілактичних закладів області поповниться 95 машинами.

Як бачимо, влада може мобілізуватися і успішно вирішити соціальні завдання, підкріплені фінансово. Але що вона може зробити, якщо провідним підприємствам («Хімволокно», Корюківська фабрика технічних паперів) держава не повертає ПДВ і на рівні Києва немає жодної стратегії щодо виробництва цукру, льоноволокна, зерна тощо?

Закрився Новобиківський цукрозавод, затим — Носівський. До числа зайвих потрапили цукровиробники, селяни, які обробляли бурякові плантації. Ще раніше зупинилася більшість льонозаводів. У 2007 році у Менському районі вирощували льон на 340 гектарах. Торік, незважаючи на значні дотації, жодне з господарств тут не наважилося сіяти цю культуру. Тисячі людей, які займалися вирощуванням, переробкою льону, стали нікому не потрібними. А саме на півночі Чернігівщини найкращі умови для виробництва «поліського шовку»!

...Чернігівщина як провідний край «другого хліба», «поліського шовку» — у минулому. Можливо, саме тому в сільському бізнесі вивільнилася енергія для набуття нового досвіду.

Такого зібраного врожаю хліба, як торік, не зафіксовано жодного разу з початку утворення області 1932 року! Хліборобам Придесення вдалося намолотити 2 млн. 150 тис. тонн зернових. Велику роль у цьому зіграли посіви качанистої, площі якої зросли. Сільгосппідприємства поліпшили культуру землеробства і, як результат, урожайність кукурудзи становить 50,3 центнера з гектара, що у 1,4 разу більше прогнозованого. Загалом вал цієї культури перевищує 765 тис. тонн. Збільшення загального обсягу валового збору зумовлене підвищенням продуктивності зернових культур. У середньому з гектара обмолоченої площі одержано по 33,4 центнера зерна, що на 7,3 центнера більше, ніж торік.

До такого вражаюче великого врожаю у багатьох сільгосппідприємствах не були навіть готові. Адже наявні сховища, елеватори перевантажені.

Як з’ясувалося, рекорд міг би бути ще вищий. Але кукурудза не на сотнях, а на кільканадцяти тисячах гектарів (!) залишена у полі зимувати. Не тому, що не встигли впорати. Через низьку закупівельну ціну її просто стало невигідно збирати! Дешевше — залишити на підкорм лісовим звірям. Цей сумний ціновий парадокс додав селу ще одну неприємність: у жовтні—листопаді у багатьох сільгосппідприємствах з’явився борг у зарплаті. Механізатори не отримали майже 4 млн. грн. платні за осінньо-польові роботи. У грудні майже 2000 сільгосппрацівників стали безробітними!

Вихід є?

Оскільки ціни на зерно впали, на Чернігівщині планують використати його для розвитку тваринницької галузі.

Ситуація в цій сфері не зовсім оптимістична. Хоча область посідає друге місце з поголів’я великої рогатої худоби в Україні (286 тис.), його кількість в сільгосппідприємствах зменшилася за рік майже на 25,6 тис. голів. Нині у всіх категоріях господарств вирощують 238 тис. свиней, що становить 86,4 відсотка проти відповідного періоду минулого року. У приватних домогосподарствах населення утримується 67,2 відсотка — корів, 55,1 — свиней, 93,7 — овець та кіз, 88,3 відсотка птиці від загальної чисельності в області. Не є секретом, що зменшення виробництва валової продукції тваринництва зумовлене значною мірою скороченням числа безпосередніх доглядачів худоби, селян-пенсіонерів, котрі в змозі вести підсобне господарство. Невизначеність з цінами і збитковість виробництва молока, м’яса теж впливає на погіршення показників з його реалізації.

Який вихід? Він один — розвиток сільгосппідприємств, запровадження у них ефективних малозатратних технологій виробництва високоякісної продукції. Досвід у цьому плані вже є. Доїння корів в автоматизованих доїльних залах підвищує конкурентоспроможність продукції й відповідно ціну на неї. На сьогодні в сільськогосподарських підприємствах області працює 21 доїльний зал, в стадії будівництва перебуває ще 30. Введення їх в дію дасть можливість довести майже 40 відсотків виробленого молока до якості, яка відповідатиме світовим стандартам.

Сприятиме нарощуванню обсягів виробництва і підвищенню продуктивності худоби та птиці заготівля у розрахунку на умовну голову на 10 відсотків більше, ніж торік, кормів усіх видів, з них концентрованих — на 22 відсотки. Ставиться завдання максимально використати для цього наявні ресурси фуражного зерна.

Нині, до речі, в 2,8 разу збільшилось інвестування в тваринницьку галузь. Потужно розвивається галузь м’ясного скотарства у ТОВ «Агрікор» (Прилуцький район), де на сьогодні є в наявності близько 1000 корів, а всього передбачається довести поголів’я великої рогатої худоби до 10 тисяч одиниць.

Поблизу села Комарівки Борзнянського району філією ТОВ «Українська молочна компанія» розпочато будівництво молочно-товарного комплексу на 6 тисяч корів. Він, до речі, забезпечуватиме себе електроенергією завдяки переробці біологічного газу. Інвестиційний проект вартістю 500 млн. грн. планують поставити на ноги вже наприкінці 2009 року.

* * *

...Хочеться сподіватися, що кризові явища будуть тимчасові. Багато в чому життя підприємств, трудових колективів Чернігівщини справді залежить від стратегії, прийнятих правильних рішень Києва. Бо загальні тенденції, на жаль, впливають на скорочення людей, вимушені відпустки більше, ніж містечкові реалії. Через це зменшилися надходження до бюджету, виникає проблема із забезпеченням оплати праці вчителів, медиків. Без істотної допомоги цю проблему найближчими днями буде важко розв’язати. Минулий рік показав, що попри несприятливі фактори місцеві ради, депутати, органи виконавчої влади чимало зробили для поліпшення добробуту чернігівців, у соціально-економічному розвитку, у сфері культури, медицини, освіти. Ці результати вже є. Однак проблему зайвих людей часто-густо вони не вирішують. І тому треба спільними зусиллями усіх рад, служб виконавчих органів, суб’єктів господарювання думати, працювати над тим, як чернігівський край впорядкувати, аби у ньому кожна людина без винятку мала значимість, роботу, не відчувала себе непотрібною суспільству.

Фото автора.

На знімку: в акціонерному товаристві закритого типу «Ритм» виробляють одні з найкращих ковбас Придесення.