Видатному радянському партизанові-розвіднику — 110 років.
Герой Радянського Союзу, полковник, командир партизанського з’єднання Дмитро Медведєв народився 22 серпня 1898 р. в містечку Бєжиці під Брянськом у сім’ї робітника. З жовтня 1917 року він — учасник революції, роззброював поліцію, працював у спілці металістів та Брянській раді робітничих, селянських і солдатських депутатів. Під час громадянської війни — в Червоній Армії. Наступні двадцять років — в органах розвідки ВЧК.
У серпні 1941 р. Дмитро Медведєв з добровольцями-москвичами перейшов фронт і на рідній Брянщині в лісах створив партизанський загін. А влітку 1942 р. він з диверсійно-розвідувальною групою був перекинутий на Рівненщину. Ця група відіграла значну роль у розвитку радянського партизанського руху в західних областях України.
Диверсійно-розвідувальна група
«Переможці» під командуванням Д. Медведєва діяла в районі Рокитне—Сарни. Вона засилала своїх розвідників у Рівне, резиденцію рейхскомісара України Еріха Коха, із завданням вести розвідку стану вермахту на Східному фронті та політичних, економічних, ідеологічних намірів німецького командування. Згодом група Медведєва зросла і стала партизанським загоном, який влітку 1942 року провів низку бойових операцій (розгром поліцейських дільниць і німецьких постів у Березнівському, Рокитнівському і тодішньому Клесівському районах), а з осені — посилив диверсії на комунікаціях ворога.Загін
«Переможці» регулярно повідомляв командуванню Червоної Армії про розташування гітлерівських аеродромів і зосередження там літаків, місцезнаходження резервів і військових складів. Це допомагало Червоній Армії завдавати по них влучних ударів.Розвідники із загону
«Переможці» встановили місця дислокації у Києві, Бердичеві, Житомирі, Славуті, Шепетівці підрозділів Російської визвольної армії, що воювала на боці вермахту.Загін Медведєва
«Переможці» наприкінці 1943 року став партизанським з’єднанням (понад 1300 бійців). З наближенням радянських військ до Рівненщини з’єднання перейшло на Львівщину, де воювало до березня 1944 року.Після війни Дмитро Миколайович став письменником. Його книги
«Сильні духом», «Це було під Ровном» і «На берегах Південного Бугу» свого часу були популярні серед молоді, що зачитувалась подвигами знаменитого медведєвського розвідника Миколи Кузнецова, який видавав себе за обер-лейтенанта Пауля Зіберта.Автор розповідає, зокрема, про захоплення німецького майора графа Гаана — начальника відділу рейсхкомісаріату та імперського радника, в якого знайшли карту з позначенням всіх шляхів сполучення та засобів зв’язку гітлерівців на території України, Польщі й самої Німеччини. Операцію із захопленням автомашини на шосе Рівне—Костопіль блискуче провели М. Кузнецов і його команда. На цій карті була незрозуміла лінія, яка зв’язувала Берлін з с. Якушинцями. Як потім з’ясувалося, то був недавно прокладений зв’язок між Берліном і ставкою Гітлера в с. Якушинцях, що поблизу Вінниці.
Про свої книги Медведєв казав, що там
«немає вигадок. Мені не треба було до них вдаватися, бо життя, прожите загоном, таке багате і різнобічне, що воно яскравіше від фантазії. В той же час це життя не являє собою нічого виняткового. Багато з того, що написано в книзі, я бачив на власні очі».Заслуги Д. Медведєва високо оцінені. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він був нагороджений чотирма орденами Леніна, орденом Червоного Прапора і багатьма медалями.
Василь КОНЬКОВ,голова Комісії у справах колишніх партизанів, кандидат історичних наук, доктор філософії.
