У корі цього дерева містяться смоли, флавоноїди та глікозид саліцин. Настій з кори знижує температуру. Відвар з неї вживають по одній—дві столові ложки тричі на день, за 20—30 хв. до їжі. При грипі, гострих респіраторно-вірусних інфекціях, подагрі, ревматизмі, відкладенні солей, артрозоартритах, невралгіях, радикуліті, міозиті, травмах м’яких тканин, кровотечах, безсонні, захворюваннях шлунка, печінки та жовчного міхура, шкіри тощо. Верба також заспокоює нервову систему. Найтонші її гілочки поріжте і зваріть чай (він буде золотавого кольору і дуже пахучим).
Зовнішньо її відвар застосовують для лікування екземи і дерматиту, виразок і гнійних ран. Ним полощуть горло при ангінах, стоматитах, фаринголарингітах. Порошком з вербової кори посипають кровоточиві рани та порізи. А при випаданні волосся та наявності лупи відваром кори верби і коріння лопуха миють голову.
Не забувайте, що верба — це природний аспірин і анальгін. Як ліки можна використовувати усі види верби: плакучу, розлогу, сріблясту, козячу, пухнасту, червонолозу. Кущ чи дерево — байдуже, верба прийде вам на допомогу. Збирати гілки чи кору верби краще у квітні—червні. Однак робити це треба дуже обережно, аби не пошкодити дерева, не знищити його. Пам’ятаймо, що верба була священною для наших предків, священною вона повинна залишитися і для нас.
