Червоний. Перший у світі стоп-сигнал з’явився в Детройті в 1915 році. Це були чорні букви на білому тлі. А об’єдналися червоний колір і «стій» уперше в 40-х роках ХІХ століття на перших залізницях. Тоді червоний означав «стоп», зелений — «увага», а білий — «можна рухатися». Білий незабаром замінили на жовтий. Проте у деяких країнах діє інша схема: червоний, жовтогарячий, зелений.

Жовтий. Стіни в психіатричних лікарнях здавна часто фарбували в жовтий колір, як зовні, так і всередині. Вважалося, що божевільні в такому приміщенні бісяться менше. А газети назвали жовтими через комікси. В 1894-1898 роках у New Yоrk World друкувалися комікси «Жовта дитина». Паралельно на її сторінках увесь час з’являлися замітки про нещасні випадки, убивства та інші сенсаційні новини. Комікс і визначив загальну назву такої преси. Правда, є й інша версія: всі дешеві газети друкувалися на низькопробному папері жовтого відтінку. Телефони й адреси ділових організацій споконвічно теж друкували на такому ж папері. Звідси й «жовті сторінки».

Зелений. Долар з невстановлених причин був зеленим споконвічно, з 1861 року, коли паперові гроші увійшли в обіг у США. Пізніше, в 1929-му, коли з’явилися «бакси» дрібнішого номіналу, схожі на сучасні, їхній колір не помінявся. А все тому, що зелена фарба, стійка до хімічних і фізичних впливів, була доступна у великих кількостях, а головне — зелений уже асоціювався в населення з фінансовою стабільністю.

Голубий — для хлопчиків і рожевий — для дівчаток. Виявляється, цей поділ з’явився лише в 50-х роках минулого століття! Ще на початку XX століття все було навпаки: хлопчиків рекомендували одягати в рожеве, а дівчаток — в блакитне. Адже рожевий — це розведений червоний, котрий завжди асоціювався з енергією й агресією, а голубий уважався ніжнішим. А взагалі жінки, за однією з гіпотез, надають перевагу рожевому з первісно-общинних часів: займаючись переважно збиральництвом, вони вишукували в траві стиглі фрукти.

«Сині панчохи». Цей вислів бере початок з XV століття. У Венеції тоді збиралося вчене товариство із чоловіків і жінок, в уніформу якого входили сині панчохи. Через кілька сторіч аналогічне товариство виникло у Франції, а в 1750-х роках — в Англії. Його заснувала громадська діячка, письменниця й літературний критик Елізабет Монтегю. Спочатку «Сині панчохи» був жіночим літературним клубом, пізніше в нього ввійшли й чоловіки. До речі, за легендою, вислів «синя панчоха» у його нинішньому значенні з’явився теж через чоловіка. Один з гостей клубу, Бенджамін Стіллінгфліт, був небагатий і не міг одягатися в пристойний костюм із чорними шовковими панчохами. Тому й з’явився на засідання в повсякденних синіх із вовни.

Чорний. Згідно з дослідженнями, у кольорів більше позитивних символічних значень, ніж негативних. Але чорний — виняток. У західній культурі це насамперед колір смерті. Імовірно, тому, що після смерті людська плоть чорніє. У темряві наші очі неспроможні хоч щось розгледіти, тому ще одне значення чорного — невідомість. Дані багаторічної статистики свідчать, що спортивні команди різних країн у чорній уніформі одержують пенальті частіше за інших.

Білий. А білий — колір смерті й суму на Сході. Асоціації — бліда шкіра мертвої людини, одягу, у який її загортають, і білі кістки, тлінні її останки. Крім того, білий — міжнародний колір капітуляції й поразки. Навіть у Женевській конвенції записано, що якщо супротивник вивішує білий прапор, вогонь потрібно припинити. Чому саме білий? Невідомо, але традиція ця дуже стара.