Степан П. (усі імена в матеріалі змінено з етичних міркувань) і не підозрював, що йому за переїзд до іншого села доведеться сплачувати добрячі «відкупні». 2012 року він залишив дружину Настю, з якою прожив майже 28 років і виховав двох дітей. Пристав у прийми до трохи молодшої... Що ж, у житті всяке трапляється, буває і таке. За рік — у 2013-му — Степан із Настею оформили розлучення. Чоловік залишив жінці хату, побутову техніку, корову, дрова, поросят, тому й уважав, що вона «не сердитиметься на нього» за те, що захопив із собою трактор і причіп та й почав господарювати на новому подвір’ї. Але Настя вирішила-таки провчити колишнього чоловіка.
Згідно з положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. От Настя і вирішила позиватися за забрану техніку.
Районний суд визнав мінітрактор марки XІNGTAІ XT-220 вартістю 20 805 гривень та причіп марки 2ПТС-4 (обидва — 2007 року випуску) вартістю 9 531 гривень спільною сумісною власністю колишнього подружжя. На користь Насті судовим рішенням стягнуто 12 208 гривень компенсації за майно, а також гроші на відшкодування судового збору, витрати на правову допомогу та автотоварознавчу експертизу.
Чоловік подав апеляцію: мовляв, купляв трактор на гроші батьків. Однак довідку банку про зняття його матір’ю грошових коштів апеляційний суд до уваги не взяв, оскільки під час розгляду справи не було надано належних доказів того, що вказані кошти витрачено саме на придбання трактора. Факт передання суми в помешканні батьків теж не свідчить про купівлю трактора саме за їхні кошти. Та й наданий на запит суду інспекцією з держтехнагляду біржовий договір купівлі-продажу, на підставі якого за Степаном П. зареєстровано право власності на причіп, спростовує твердження чоловіка, що той зібраний його покійним батьком із підручних матеріалів і залишився у спадок після його смерті... Отже, Чернігівський апеляційний суд у квітні цього року апеляційну скаргу Степана П. відхилив.
Зазначимо, що чоловік подав зустрічний позов на інше майно. Однак документів на зведений будинок свого часу не оформив... Не надав він і будь-яких доказів того, що майно, яке перелічене ним у позові, взагалі існує. Як пояснив Степан на судовому засіданні, вартість цих речей він визначив на власний розсуд і будь-яких доказів щодо такої їх ціни не надав. Не зазначив навіть марки холодильника, пральної машини, пилососа, меблів та рік їх придбання... Та й Настя заперечувала, що те майно придбане у шлюбі.
Розглянувши аргументи сторін, суд таки «наділив» колишнього чоловіка п’ятьма курками, морозильною камерою NORD, паласом, шафою для одягу вартістю 30 грн., стареньким сервантом і столом! Бідолаха!
Чернігівська область.
До речі
Статтею 69 Сімейного кодексу України встановлено беззаперечне право дружини та чоловіка на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вони мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України). Частиною 1 ст. 71 СК України передбачено: майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
