Чи виживе аеропорт?

У відпочивальний сезон із Чернівців жваво здійснюються рейси в Анталію, Італію, Грецію. Почастішали туристичні чартери. Проте, окрім як до Києва, з літовища нема жодного внутрішнього рейсу. Але й він запроваджений компанією «Аеросвіт» для доставки з Борисполя іноземців, котрі мають справи у Чернівцях. Через цей розрахунок на іноземця ціна на авіаквитки з Чернівців у Київ дорівнює ціні на значно дальші перельоти, як-то Київ—Сімферополь, і майже вартості квитка на рейс Київ—Донецьк. Це теж є нинішньою проблемою Чернівецького аеропорту, але не головною.

Головними проблемами є форма власності, відсутність коштів, а через це і вкрай поганий стан злітної смуги. Рік тому обласна рада позбулася Чернівецького аеропорту, який був у її власності. За офіційною версією, не витримавши постійного шантажу Чернівецької міської ради через борги за оренду землі. Місцева преса тоді піддала різкій критиці таку безпорадність обласних депутатів, а облдержадміністрація навіть намагалася організувати тендер, щоб передати літовище якійсь приватній компанії. «Аеросвіт» і «Середземноморські авіалінії», котрі були найбільш потужними претендентами, обласну владу чомусь не влаштували. Основним рефреном коментарів був той факт, що свої гроші у розвиток нашого порту авіамагнати вкладати не поспішали, і влада побоювалася, що проданий об’єкт перепродадуть або ж перепрофілюють.

Результатом невдалого тендеру стало передання Чернівецького міжнародного аеропорту у комунальну власність міста. Ця процедура на сесії обласної ради нагадувала підписання капітуляції Німеччиною у Комп’єнському лісі по завершенні Першої світової війни або ж укладення ближчого нам Брестського миру. Щоправда, міський голова Чернівців Микола Федорук обіцяв тоді обласним депутатам на чолі з Іваном Шилепницьким любити, шанувати і розвивати літовище, що у цифрах виглядало як 25 мільйонів гривень у перший же рік. Одразу отримавши аеропорт у власність, міський голова звільнив директора структури Володимира Палійчука, який свого часу підняв аеропорт з колін, коли чернівецькі діти уже бачили літаки хіба що на картинках, а службовці порту більше року не отримували зарплату. З боргами Палійчук розібрався, повернув «Ани», «Яки» і «Ту» у буковинське небо, а от витримати несусвітні ціни на оренду землі не зміг. Скасовувати ж плату за оренду для аеропорту, який боровся за виживання, ніхто не збирався. Палійчука буквально затягали по прокурорських кабінетах та податкових інспекціях. Коли ж аеропорт, наростивши потужності, отримав шанс розраховуватися і за оренду, Палійчука звільнили. Міська влада, яка так легко, «на шару», перебрала аеропорт, вирішила поставити там свого слухняного керівника. На цьому і завершилося.

Жодного суттєвого поштовху у розвитку літовища наразі не помітно. На це звернули увагу і депутати обласної ради, які рік тому з перевагою у два голоси розпрощалися з обласною комунальною власністю у центральній частині міста. На останній сесії вони заслухали звіт нинішнього директора аеропорту Володимира Калинюка про хід реконструкції злітно-посадкової смуги та приміщення порту і з’ясували, що з обіцяних 25 мільйонів міськрада ледь виділила п’ять, а ремонт покриття злітної смуги лише розпочинається. Таке затягування ремонту смуги до зими директор пояснює тривалим виготовленням проектної документації та неповороткістю митних і тендерних процедур. Він повідомив, що тендер виграла херсонська фірма, яка зобов’язалася відремонтувати бетонку за євростандартами, але завершиться ремонт уже в 2008-му. Смуга стане довшою, а завширшки сягатиме 42 метрів. Таке пояснення не всіх задовольнило, і серед буковинських депутатів дедалі голосніше лунають пропозиції повернути аеропорт області. Такі розмови, звичайно, підігрівають і події, які відбуваються довкола аеропорту, а також версії, що публікує місцева преса.

Річ у тім, що Чернівецький міжнародний аеропорт вдалим чином прилягає до центральної частини міста і межує із приміським селом Чагор. Земля у цьому селі вже коштує стільки само, скільки у Чернівцях, 60—80 тисяч у. о. за 10 соток. А через те, що літовище накриває частину чагорської землі, у когось, звісно, є бажання повернути її у власність сільської ради і одразу продати земельним спекулянтам. Тому раз по раз і з’являються у газетах колективні звернення мешканців Чагра до обласної та міської влад про закриття аеропорту. Мовляв, рев літаків та близькість смуги загрожують безпеці селян. Те, що літаків літає аж три на день, у зверненні не вказується. З другого боку, оком на чудові земельні ділянки у центрі Чернівців, на які можна роздерибанити аеропорт, накинули й місцеві нувориші. Міський голова уже висловлювався з приводу того, що на нього постійно тиснуть ті, хто хоче отримати право на розподіл аеропортівської землі на ділянки під забудову. Поруч із смугою будується друга черга об’їзної дороги. Територія вздовж її полотна була б ідеальною для будівництва автозаправок, ресторанів, казино тощо.

Тим часом сам Микола Федорук публічно висловлюється виключно за реконструкцію аеропорту, яка передбачає подовження злітної смуги для прийому літаків «Боїнг» та інших великих повітряних суден. Тепер Микола Трохимович, який особисто зіткнувся з технологією облаштування смуги, підтримує звільненого ним директора Палійчука у тому, що той свого часу навідріз відмовився приймати у Чернівцях «Дугласи DC-9», котрі вузькими шасі зривали асфальт з бетонки. А тоді, коли обурені родріги та арони обривали телефони буковинських можновладців через непоступливість директора аеропорту, влада влаштовувала на Палійчука прокурорське «полювання».

Про майбутнє Чернівецького аеропорту розмовляємо з міським головою у літаку, який летить з Чернівців до Києва. «Аеропорт буде, — стверджує Микола Федорук, — принаймні доки я чернівецький голова, робитиму все, щоби забезпечити його високий статус — міжнародного. Першим завданням, вирішення якого затягнулося через неповороткість тендерної процедури, є реконструкція злітно-посадкової смуги. Її довжину буде збільшено на кількасот метрів, вона відповідатиме всім європейським стандартам, буде реконструйована з використанням новітньої техніки і найсучасніших технологій. Фірмі з Херсона, котру ми вже перевірили на реконструкції чернівецьких доріг, довіряємо. Паралельно розпочнемо капітальну реконструкцію самого приміщення аеропорту, яке згодом відповідатиме міжнародним стандартам. Звичайно, потрібно ще дуже прискіпливо попрацювати над кадровим питанням, підхід має бути комплексним, — каже міський голова. — Основною проблемою є не ревнощі обласних депутатів, не чиїсь зазіхання на аеропортівську землю. Вони безпідставні. Основною нашою бідою є нестача коштів. Зі 150 обіцяних мільйонів на святкування 600-річчя Чернівців, яке ми відзначатимемо у жовтні 2008-го, не виділено жодної копійки. Я намагаюся заручитися підтримкою вихідців із Буковини у Києві, таких як Арсеній Яценюк чи Ян Табачник, інших, хто розуміє проблему, шукаю сприйняття у високих урядових кабінетах, але, на жаль, віз і нині там. Політична невизначеність і непевність не на користь малих міст України», — сумно констатує Микола Федорук.

І правда, чим можна зарадити представнику місцевого самоврядування, посадженому на фінансові ін’єкції з Києва, які до того ж віднедавна надходять у обласні центри через облдержадміністрації. Важко розраховувати на аеропорти і ювілеї, якщо «все уже украдено до нас». Створюється враження, що наші урядовці не особливо зацікавлені, щоб пересічні українці літали. Або роблять усе, щоб літали вони низько-низько.