«Я сиділа в тюрмі, кололась і стояла на об’їзній»

Щотижня, по п’ятницях, 27-річна Ліля добирається на об’їзну дорогу біля Вінниці, де сходяться два автошляхи — з Києва і Хмельницького. Там часто можна побачити гурт дівчат. Частує їх кавою, чаєм, розмовляє... «Перший раз вони сприйняли мене за дивачку, — каже Ліля. — Приставляли палець до скроні і кричали: йди геть звідси! Але я настирлива. Знаю, чим можна їх зачепити за живе. Тепер зустрічаємося, як рідні...»

Всіх, хто приходить на об’їзну на «роботу», дівчина знає поіменно. Їй також відомо, скільки кому років. Наймолодшій з повій — 16, найстаршій — 54. «Не дивуйтеся, саме стільки. Вона вже 14 років там стоїть...»

Переконувати повій непросто, каже Ліля. Поки що лише одна з них виявила бажання повернутися до нормального життя. Прийшла до мене, плакала, вилила все, що накипіло на душі, як на сповіді. А тоді запитує: «Ліль, ти правда була такою, як ми?» Коли я підтвердила те, що їй уже відомо, вона подумала й каже: «Все! Зав’язую...» Але не вистачило дівчині сили волі. Бачу, знову стоїть край дороги.

Ліля все одно вірить у те, що бодай одна з дівчат зробить те, що у свій час зробила вона. Потрібен лише час. І терпіння. У травні в неї з’явиться ще один переконливий аргумент — 20 числа Ліля виходить заміж...

А ось двох наркозалежних дівчині вже вдалося врятувати. «Я ніколи не обминаю таких людей, — каже вона. — Бачу їх здалеку. Підходжу і починаю розмову». Так було й тоді, в магазині. Вона почекала хлопця біля виходу. Він спершу не хотів нічого слухати. Але дівчина не відступала. Запросила зайти до них в обласний центр духовної та соціально-психологічної реабілітації залежних від алкоголю та наркотиків «Отчий дім». Така пропозиція його шокувала. Ще трохи поговорили — і хлопець, якому лише 16 років, погодився. «Я приготувала чай, — продовжує дівчина, — показала, як живемо. Розповіла ще більше про себе...» Уже півроку цей хлопець проходить тут курс реабілітації. Тепер його не впізнати. Так само змінилося життя в одного наркозалежного 40-річного чоловіка, якого Ліля привела в центр теж з вулиці.

Особливість роботи цього закладу в тому, що тут не використовують ліків. Допомагають тільки особистим прикладом колишніх залежних людей, силою слова і переконання. А ще — домашніми умовами й людським спілкуванням. Більшість залежних давно про них забули.

У Вінниці буде стаціонар для наркозалежних жінок

Скоро рік, як Ліля переїхала до міста над Бугом. Родом вона з сусідньої Хмельницької області. Народилась і виросла в порядній благополучній сім’ї. Дев’ять класів закінчила лише з двома четвірками. Решта були п’ятірки. Але в 13 років під час екскурсії спробувала цигарку. «Хотілося нових відчуттів, — каже дівчина. — З другого боку, дівчата палять, а я що, біла ворона?» У райцентрі, де жила Ліля, важко щось приховати. Батькам не раз казали, що їхня донька на дискотеці курить «травичку». Але вони більше вірили своїй донечці, ніж чужим. «Сліпа любов! — каже дівчина. — А наркоманам не можна вірити. Вони взагалі артисти. Вивернуться з будь-якої ситуації. Так само, як не треба їх залякувати чи зачиняти вдома. Їх треба ря-ту-ва-ти!!!»

Кілька разів намагалася накласти на себе руки. На щастя, її вдавалося врятувати. А в 20 пішла жити з таким, як сама, наркоманом, до того ж значно старшим від неї. Через два роки в них народилася дитина. Батьки забрали немовля до себе. А вона залишалася в тому самому полоні. П’ять разів батьки рятували її від ув’язнення за крадіжки. Обходилося штрафами. Компенсували вкрадене грішми. А на шостий Ліля опинилася за гратами. У тюрмі провела 1,3 роки.

Коли повернулася на волю, роботи не було, та й що вона вміла робити? Поїхала у Хмельницький на панель. Саме там сталося диво. «На мене раптом найшло прозріння і з’явилося величезне бажання вилікуватися...» Так вона опинилась у Хмельницькому центрі реабілітації наркозалежних. Їй допомогла сила волі. До Вінниці її запросив керівник центру «Отчий дім». Ліля допомагає рятувати таких, якою ще донедавна була сама. Наприкінці весни під Вінницею планують відкрити жіночий реабілітаційний центр. Вона сподівається, що там знайдеться місце для застосування її навичок у роботі з людьми, які опинилися, як каже дівчина, в «чорному полоні».

На знімку: можливо, ця повія, до якої йде Ліля, колись покине «роботу» на об’їзній.

Фото автора.