Відкритий лист генерал-майору Кравчуку Л. В. на його інтерв’ю в газеті «Голос України» 04.11.2006 року

Шановний пане генерал!

Під час дії розпорядження Кабінету Міністрів України № 142-р від 15.03.2006 року «Про передачу Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею ім. І. Богуна до Київської облдержадміністрації», що призвело б до його ліквідації, я особисто звернувся на той час до депутатів Верховної Ради України — Мороза О. О., Януковича В. Ф., поважних посадовців, по допомогу зберегти цей унікальний заклад.

Наші звернення не залишилися поза увагою: 4 липня 2006 року розпорядження № 142-р Кабінету Міністрів було відмінено. Цей чудовий заклад залишився в системі Міністерства оборони й успішно працює. То до чого ж тут, як ви кажете, «тіньові ділки»?

«Міноборони й надалі витрачатиме майже три мільйони гривень на непритаманні йому функції», отже, ви, Леоніде Васильовичу, гадаю, не знаєте постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1087 (підписаної Прем’єр-міністром Януковичем В. Ф.), якою затверджено Положення про військовий ліцей. Там чітко сказано: «Ліцей може мати у своєму складі загальноосвітні класи нижчих ступенів загальноосвітнього закладу». У 2006 році дев’ять випускників КВЛ, які навчалися протягом трьох років в НОК КВЛ, стали медалістами. Функції навіть дуже притаманні.

Ви говорите, що «через великі амбіції його керівника страждає спільна справа». Якраз полковник Гоголь Микола Григорович, начальник НОК КВЛ ім. І. Богуна, стояв на державних позиціях, не допустив знищення НОК КВЛ, хоча тиск на нього був шалений.

За вашими словами, «назва «Навчально-оздоровчий комплекс» не відповідає змісту. Адже за останні вісім років не оздоровлено жодного ліцеїста»...

Невже не ви повинні були направляти на оздоровлення ліцеїстів КВЛ? Чому ви, пане генерал, будучи безпосереднім начальником, допустили повний некомплект офіцерів-вихователів та старшин рот у НОК і не вживаєте термінових дій? Чи можливо за таких умов, враховуючи постійні перевірки (за січень 2007 року — вісім), виконувати поставлені завдання навчання та виховання ліцеїстів?

А з листа на ім’я заступника міністра оборони України Паська В. В. № 525 від 13.06.2005 р. я вбачаю, що саме ви й були ініціатором, щоб комплекс у системі Міноборони перестав існувати: «Територія навчально-оздоровчого комплексу — 12 добротних гектарів землі, яку, на мою думку, не варто нікому передавати. Її доцільно залишити у підпорядкуванні Міністерства оборони України і використовувати за окремим рішенням міністра оборони України».

Виконуючи рішення Ради національної безпеки та оборони України, постанови Кабінету Міністрів України в НОК КВЛ ім. І. Богуна (м. Боярка) на високому рівні проводиться робота з військово-патріотичного виховання та професійного спрямування ліцеїстів. Лише протягом вересня 2005 р. — жовтня 2006 р. ліцеїсти відвідали: Окрему танкову бригаду, музей авіації, двічі відвідали місто-герой Севастополь, місця боїв, навчальні заклади, військові кораблі та підрозділи, прикордонну заставу ім. Героя Радянського Союзу підполковника Гольцова.

Я особисто пропоную на базі НОК КВЛ ім. І. Богуна (м. Боярка) створити навчальний заклад нового типу, а саме:

1. Враховуючи незадовільне екологічне становище в місті, ліцеїстів не переводити до Київського військового ліцею, а залишити на подальше навчання в місті Боярка (стаття в газеті «Сегодня» від 03.02.2007 року «Самые удушливые места столицы»).

2. Надати ліцеїстам, які навчались на «добре» та «відмінно», можливість вступу до вищих навчальних закладів без вступних іспитів та навчатись за державні кошти.

3. Термін навчання в ліцеї (4 роки) зараховувати як проходження строкової військової служби в Збройних Силах України з прийняттям військової присяги на вірність Україні, врученням військових квитків та присвоєнням військових звань «молодший сержант—старший сержант» після складання випускних державних іспитів.

4. Надати можливість випускникам після закінчення ліцею проходити службу за контрактом.

5. Ввести нові предмети: креслення, автосправу, трактори та механізми, що необхідно для майбутнього військовослужбовця та офіцера нового покоління, а також обов’язкове вивчення двох іноземних мов.

З цими пропозиціями я звертався до вас та вашого заступника, однак, на жаль, порозуміння не знайшов. Тому я змушений був звернутися до депутатів Верховної Ради України від Соціалістичної партії та Голови Верховної Ради України Мороза О. О., які, на мою думку, підходять до цього питання з державницьких позицій і проявляють до цього інтерес.