У черкаській обласній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка відбулася презентація восьмого видання унікального документального роману Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр».

У святому урочищі

Дивиться з портрета мужнім і вольовим поглядом колишній старшина-кіннотник 2-го Запорозького полку Запорозької дивізії Армії УНР Юрій Городянин-Лісовський. Це справжнє прізвище письменника Горліса-Горського, уродженця Полтави, військового за фахом і незламного за духом українського патріота. Це він своєю книгою оспівав звитягу захисників Української держави, отаманів і козаків-гайдамаків ХХ століття.

22-річний старшина потрапив до осердя лицарської вольниці — Чигиринщини — у лютому 1920 року. Тоді не лише «святий і страшний Холодний Яр» перебував під контролем головного отамана полку гайдамаків Василя Чучупака. Всі навколишні села і хутори, весь холодноярський край визнавав і допомагав 30-тисячній повстанській армії, на прапорі якої пломеніли слова: «Воля України — або смерть!»

У жорстоких сутичках з ворогом, котрий зусібіч наступав на Холодний Яр, минув 1920 рік. Напровесні 1921-го повстанком посилає осавула Залізняка (козацький псевдонім Юрія) за Збруч —на зв’язок з Юрком Тютюнником. Далі — арешт, допити, в’язниці. Щоб вирватися з більшовицьких лабетів, Юрій вдався до відчайдушного кроку: почав симулювати психічну хворобу.

...Лише через вісім років ув’язнення, у 1932 році, він вийшов з тюрми, опинився в Польщі. На волі колишній холодноярець сідає за письмовий стіл — уже як Горліс-Горський. З-під його пера виходять книги «Отаман Хмара», «У ворожому таборі», «Ave, dіktator!». І, врешті, — неперевершений «Холодний Яр».

Несправедлива доля

З 1934 по 1937 рік «Холодний Яр» перевидавали у Львові тричі. Книгу передавали з рук у руки, записувалися на читання в черги. Спогади учасника збройної боротьби Юрка Залізняка піднімали національну гордість, стверджували історичну свідомість. Згодом вояки ОУН-УПА напишуть у спогадах: наш світогляд, наша воля гартувалися під впливом знаменитої книги Горліса-Горського «Холодний Яр». Ми всі хотіли бути схожими на Андрія Чорноту, братів Чучупаків, самого Юрка Залізняка...

Дивовижна, щаслива доля судилася історичному роману «Холодний Яр». Тяжка й несправедлива — її авторові. Наприкінці 30-х років українці Канади зроблять усе можливе для того, щоб письменник Горліс-Горський перетнув океан. Однак почалася Друга світова. Горліс-Горський опинився 1940 року у Фінляндії. У 1942-му — в Рівному, згодом у Києві. Й нарешті — святі холодноярські місця! Юрій зустрічається з рідними загиблих повстанців, впорядковує їх могили, проводить поминальні служби, дарує свою книгу «Холодний Яр». Це на неї згодом, після війни, полюватимуть цілі бригади кадебістів.

...Наприкінці війни автор «Холодного Яру» повертається до Львова. Далі їде з родиною до Німеччини, зупиняється у таборі для інтернованих осіб. 25 вересня 1946 року дружина дарує йому первістка, довгожданну доньку, яку назвуть Лесею. Юрій Горліс-Горський переживає такі рідкісні для нього хвилини щастя...

Та через два дні, 27 вересня, його життя трагічно обриває чиясь підла рука. 48-річного Юрія знайдуть мертвим поблизу німецького міста Міттенвальда...

Життя після смерті

Після другої світової війни «Холодний Яр» побачив світ у Нью-Йорку та Лондоні. Вперше у незалежній Україні (1992, 1994) роман надрукували у Львові. Наклад миттєво розійшовся. «Холодний Яр», немов блискавиця, осяяв землякам досі замовчувані сторінки української історії. Вигадана комуністичними ідеологами цинічна брехня про «бандітізм періода гражданской войны» вщент розсипалася від чистого холодноярського подиху книги Горліса-Горського.

Молоді історики, краєзнавці, захоплені героїкою національно-визвольної боротьби, почали працювати в архівах, збирати свідчення очевидців тих подій. У 1996-му під редакцією київського дослідника Романа Коваля вийшов з друку документальний збірник «Героїзм і трагедія Холодного Яру». Це видання й започаткувало вивчення і народне вшанування лицарів антибільшовицького повстання 1919—1922 років. А нещодавно коштом черкаських підприємців-патріотів Володимира Сапи, Анатолія Мандри та їхніх однодумців у видавництві «Відродження» вийшло восьме видання «Холодного Яру» Горліса-Горського (передмова до читача — Романа Коваля, наклад — понад 13 тисяч і ще, пообіцяли меценати, додрукують «скільки треба»). На презентації «книги-воїна» говорили про необхідність увічнення у Черкасах імен героїв-повстанців, а в одному з холодноярських сіл — імені Юрія Городянина-Лісовського.

Та найголовніше — треба добитися політичної реабілітації холодноярських отаманів і козаків. Це неймовірно, але досі, на п’ятнадцятому році незалежності України, їхні імена заплямовані кадебістським брудом...

Черкаська область.

P. S. Під час перебування Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на Черкащині автор цих рядків подарувала гостю восьме видання «Холодного Яру» Горліса-Горського. І написала: «Шановний Володимире Михайловичу! Вірю, що Ви прочитаєте цю книгу не лише розумом історика, а й гарячим серцем Українця...»