Живуть тут, а душі їхні в рідних селах

Вивіска на приміщенні у центрі села Сукачі стверджує: тут розташована... Ладижицька сільська рада. Що це? Колись кимось допущена і досі не виправлена помилка? Ні, двадцять років тому пішли назустріч проханню переселенців із села Ладижичі Чорнобильського району зберегти назву їхнього села. Їх було більше, ніж місцевих селян та таких само побратимів по нещастю з Теремців. Тому районна влада і врахувала прохання ладижинців.

— Живемо тут, а душі наші все одно там, у наших Ладижичах і Теремцях, — бідкувалися Дмитро Чалий, Семен Бублик та Яків Стехун.

Отож живуть у Сукачах, а частенько навідуються у свої рідні оселі, що позаростали деревами, чагарниками. І на кладовище. Багато з їхніх тодішніх односельчан перед смертю просять поховати там, де народилися...

Громада — то велика сила

У Сукачах ніколи не було церкви. Гарного магазину. Багато чого іншого, потрібного. Геть розвалилося приміщення старого клубу. Коштів на новий не було передбачено. Отак і жили-були деякий час без конче необхідних соціально-культурних закладів.

— Тоді, — каже сільський голова Петро Коноваленко, — вирішили: годі чекати, що нам чимось допоможуть із столиці. Зібралися на сільський сход і почали разом мізкувати, що нам найпотрібніше. Вирішили спочатку перевести шкільну котельню з твердого палива на газ, переобладнати систему опалення. Досить нашим діткам мерзнути взимку. Кожен з односельчан вніс скільки міг — гривню, дві, десять.

У такий спосіб побудували церкву, реконструювали приміщення магазину. Дійшла черга до клубу. З першого поверху приміщення сільради відселили пошту, реконструювали його під глядацький зал. От і має село такий собі своєрідний зал-клуб, де є можливість тепер зібратися разом представникам трьох сіл. На розмову, на збори, на концерт.

А на стінах вивісили плакати: «Дари лісу та радіація», «Як запобігти надходженню радіації до організму», «Основні джерела внутрішнього опромінення» тощо. Навіщо? Іванківський район, в якому розташовані Сукачі, по сусідству з Чорнобильським. Тому такі нагадування конче необхідні тут.

За школою, церквою і клубом — молодіжний центр

У підвальному приміщенні під клубом створили молодіжний центр. Обладнали комп’ютерний клас (на знімку зверху), тренажерний зал, настільний теніс, більярд. Тож молоді є тепер де цікаво провести дозвілля.

Усе село зібралося на відкриття клубу й центру. З’їхалося районне керівництво. Представники Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва, Чорнобильської програми відродження та розвитку (ЧПВР) Програми розвитку ООН, проекту ПРООН «Створення безпечного середовища для молоді». А вони — чого? Бо ці міжнародні інституції також доклали певних зусиль до відкриття в селі, зокрема, молодіжного центру.

— Наша роль, звичайно, невелика, — наголосив у своєму виступі на урочистостях менеджер ЧПВР Павло Замостьян. — Головне — ваше бажання, а ми й надалі за можливості допомагатимемо вам.

Їхня допомога справді невелика — десь 40 відсотків вартості новинок. Основна частка внесків від райдержадміністрації, підприємця, депутата обласної ради Костянтина Бондарева, і, звичайно, організації «Громада», яку очолює Олександр Руденко.

А К. Бондарев підкреслив: «Потенціал у нас самих. А якщо в селі є діти, село житиме».

Наочним підтвердженням його останніх слів була велика кількість дітей, які прийшли на урочистості. Їхні усмішки радували й обнадіювали присутніх.

Всюди відчувається зрушення на краще. І впевненість — село Сукачі живе й житиме. Завдяки самопробудженню громадської активності, ініціатив активного й небайдужого до долі села його голови Петра Коноваленка, депутатів сільради, більшості мешканців. Безперечно, за підтримки тамтешніх органів влади, підприємців. І чорнобильських програм ООН, котрі значною мірою допомагають неурядовим організаціям, громадам самотужки долати соціальні, економічні та екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи.

Київська область.