Серед розтиражованих прес-службою Генпрокуратури чеснот Святослава Піскуна послідовність, на жаль, не значиться. Наприклад, якийсь місяць тому, у червні, він запевняв, що “справу Гонгадзе” до суду буде передано в липні. Генпрокурора вочевидь не бентежив той факт, що експертизу “таращанського” тіла можуть до того часу не закінчити, а головного підозрюваного у вбивстві журналіста — генерала Пукача — не знайти. І без таких “дрібниць”, гарантував господар Різницької, слідство завалить суд неосяжною роботою.
Настав липень, і Генпрокурор терміново згадав, що колись у цю пору він прощався з юрфаком Львівського університету, затиснувши в руках не “папірець” сантехніка з ПТУ, а все-таки диплом юриста. Це прочистити “предмет першої необхідності” можна без виконання і дотримання виписаних законом процедур, а юриспруденція потребує жорсткіших правил. Отже, пан Піскун-липневий спростував сам себе-червневого і заявив, що дослідження останків — усе-таки річ не остання та й узагалі-то, згідно з буквою права, “звинувачені ще мають ознайомитися з усіма 60 томами справи. А в термінах цього закон нікого не обмежує ...” Тому-то судова перспектива набутків слідства відкладається з липня на неозначене чітко “пізніше”.
Після такого кульбіту думки Генпрокурор спокійно відбув до Америки, а невдячну місію рекламування “напівфабрикату” чомусь знов переклали на Президента.
Виступаючи на з’їзді “Народного Союзу “Наша Україна”, Віктор Ющенко сказав, що “справу Гонгадзе” буде передано до суду в липні. Принаймні він на це сподівається, оскільки протягом останніх трьох тижнів “є великий колосальний прогрес” у пошуку замовників.
“Переконаний, у рамках слідства будуть встановлені замовники, бо сьогодні є обставини, які схиляють чашу в цю сторону, — запевнив Президент, хоча й зізнався, що — “не хотів би відлякувати оптимізм”. — Я не хочу, щоб з моїх вуст це виходило. Це не завжди покращує ситуацію по справі”.
Далебі, має рацію Віктор Андрійович. Ліпше для всіх, і для нього також, щоб “ситуацію” вдосконалювали реальні здобутки слідства, а не президентські вуста. Досі “чашу” так часто схиляли врізнобіч, що замакітрилась голова не в одного оптиміста. Якщо й цього разу “колосальний прогрес” зведеться до щербатої версії-заготовки, щоб швидше “збагрити” справу до суду, претензії суспільство висуне не Піскунові. Бо це не йому повірила Леся Гонгадзе...