Якось, гортаючи сторінки Книги пам’яті, я знайшов такий запис: “Трохнюк Максим Архипович, 1925 р. н., українець, колгоспник. Мобілізований у 1943 році, рядовий, загинув у бою 17 березня 1944 року. Похований у Тернополі”.
Але вийшла помилка. Максим вижив, повернувся до рідного села, влаштувався на роботу.
Довгий час Максим жив з матір’ю та сестрою, потім познайомився з Ольгою. Молодята побралися, у них народилася донька, яка згодом отримала медичну освіту. Максима Архиповича вже давно немає, але пам’ять про цю чуйну та добру людину живе. Адже недарма кажуть, що людина славиться справами своїми.

Покалів
Житомирської області.