У Львові презентовано книжку «Погоня» (видавництво «Світло і тінь»). Двоє видатних митців, Дмитро Павличко і Василь Пилип’юк, «об’єднали» тут свої ювілейні дати: разом їм 130 літ.
Серія «Постаті», започаткована Василем Пилип’юком, — то особливий синтез художньої фотографії й слова. А герой книжки «Погоня» — поет, дипломат, політик, особисто причетний до доленосних для України рішень і подій.
Візуальна біографія Дмитра Павличка постає як високохудожня композиція із фотознімків — професійних та з родинного альбому. Вони об’єднані єдиною ідеєю — показати, як поетична Муза терпеливо несе на своїх плечах тягар буднів політично-громадської діяльності. Без суперечки про те, що депутатський мандат (до прикладу) не пасує великому поетові. І навпаки...
Поет встигав записувати рядки про сокровенне навіть під час сесійних засідань. І при цьому не був відсторонений від політики. Із стенографічною точністю Дмитро Васильович відтворює події у Верховній Раді, що передували Акту проголошення незалежності України. Тепер ці рядки звучать особливо актуально: «Не від президентів наших ішло і ще, мабуть, довго йтиме оте лихо, яке не дає нам стати впорівень з іншими народами і державами. Це лихо йде від нас усіх, нездатних об’єднатися в єдиній політичній силі на підтримку своєї, так довго очікуваної і так щедро кров’ю наших предків политої, державності...»
А у віршах, що їх відібрано для книжки, — багаторічна дорога поетової душі.
На волі жити тяжче, як в неволі —
За все терпи, за все відповідай,
Дивись, який без маски рідний край,
Без кайданів, але голодні й голі
Раби, що в’януть на чужій землі,
Хліб заробляючи по всій Європі...
А фотометафори Василя Пилип’юка — суголосний відгук іншої душі. Двоє майстрів запалили одну свічу. Вона горітиме довго та ясно.

Львів.